У діяльності сучасних підприємств тому найбільшого поширення набули ознаки консервативного та достатньо обмеженого підходу, коли кінцевою метою їх функціонування стає максимальна орієнтованість на максимізацію кінцевого результату через мінімізацію соціальних функцій. Особливо, якщо враховувати те, що відповідно до ст. 42 та 62 Господарського кодексу України підприємство створюється задля досягнення економічних та соціальних результатів, задоволення як особистих, так і суспільних потреб. Отримання прибутку таким чином стає квінтесенцією існування підприємства і національне законодавство суттєво звужує спектр результатів, що мають бути відтвореними підприємницькими одиницями. Тобто аксіоматичним стає твердженням Дж. М. Кейнса про те, що підприємці, приймаючи рішення, здебільшого керуються своїми «первісними інстинктами» [8].
Ми, навпаки, наголошуємо на категоричному унеможливлюванні догматизації тільки економічної інтерпретації доцільності підвищення активності підприємств. Вважаємо, що саме це стає бар'єром і потужним гальмом, що не дозволяє підприємствам формувати свої пріоритети діяльності, комплексно забезпечуючи досягнення запланованих результатів. Реальний розвиток підприємства означає одночасне забезпечення якісного й успішного режиму функціонування соціально-економічного утворення: задоволення матеріальних і духовних потреб працівників; раціональне та еколого безпечне господарювання й високоефективне використання необхідних ресурсів; підтримка сприятливих для здоров'я людини природно-екологічних умов життєдіяльності, збереження, відтворення і покращання якості діяльності та еколого-економічного потенціалу, тобто його збалансованості. Парадигма збалансованого розвитку має відповідати на ключові питання стосовно його результатно-цільової функції та методологічних засобів реалізації цільових завдань при безумовній управлінській відповідальності за повне системне задоволення потреб підприємства та його учасників. Пріоритетним має стати формування вітчизняної моделі, яка б відповідала загальносвітовим ідеям гармонізації економічних, соціальних та екологічних переваг розвитку.
В [10] розрізняють наступні типи розвитку: смітівський, який пов'язаний з поглибленням розподілу праці та інтенсифікацією обміну без суттєвих змін в технології; прометейовський. що передбачає вдосконалення технологій на основі застосування нових матеріалів та машин, реалізацію інновацій через так званий ефект «викрадення вогню». Але неконтрольований, з точки зору довгострокових інтересів людини, науково-технічний прогрес неухильно призводить суспільство до фази тотального регресу, тобто по суті своїй виступає не як фактор сукупного суспільного прогресу, а як фактор регресу [14]. Світовою практикою доведено, що вирішальним фактором розвитку залишається людський. З цього приводу надзвичайно актуальними є ідеї Дж. Форрестера, який зазначав, що «розвиток економіки має віддзеркалювати найбільш суттєві риси людини, її соціальної системи, технології та довкілля» [14] - здатність підтримувати техносоціоекологічний баланс і не допускати дегуманізації технічного прогресу. Тому діяльність підприємств та економіка загалом не можуть розглядатися поза соціальним життям, соціальними відносинами та соціальними процесами. Тому, що неконтрольований з точки зору довгострокових інтересів людини науково-технічний прогрес неухильно призводить до тотального регресу, тобто за своєю суттю є не фактором сукупного суспільного прогресу, а фактором регресу [14].
Теоретичний напрям, сфокусований на встановленні суспільно прийнятного поєднання факторів виробництва з формами реалізації економічної політики держави щодо створення, функціонування та розвитку підприємств, розподілу владних повноважень, регулювання відносин власності, має назву Entwicklungstheorie und Entwickungspolitik (теорія і політика розвитку). Надзвичайно актуальним і особливо значущим є те, що насамперед він адресований суб'єктам, які відстають у своєму розвитку, і є основою для віднесення їх до успішних. Поглиблення взаємодії економічної та соціальної політики стає ознакою цивілізованості та передумовою для розвитку і не меншим імперативом, ніж єдність законів ринкової економіки.
» следующая страница »
1 2 34 5 6