Система управління вдосконаленням та розвитком підприємства повинна мати універсальний, інтегрований характер. Вважаємо, що головним «стикувальним модулем» має стати гармонізована з принципами соціальної відповідальності бізнесу ідеологія збалансованого розвитку. Універсальність запропонованої моделі буде виявлятися у поєднанні концептуальних положень управління якістю, збалансованого керованого розвитку та управління організаційними компетенціями, що сприятиме досягненню синергетичного ефекту і дасть змогу застосувати її у будь-якому підприємстві. А кожне підприємство, ґрунтуючись на основних концептуальних засадах, повинно розробляти власний стандарт якості управління, основними принципами якої повинні стати:
спрямованість на узгодженість та задоволення інтересів учасників діяльності підприємства;
стратегічна сфокусованість механізмів управління на гармонізацію цілей працівників, всіх рівнів менеджменту, власників та суспільства;
орієнтація на інноваційні процеси та внутрішньоорганізаційне інтрапренерство; соціально відповідальна поведінка кожного із стейкхолдерів; безперервність удосконалень, збалансованість та керованість розвитку.
Соціальна орієнтованість підприємства буде проявлятись через справедливий розподіл ресурсів та можливостей між усіма її членами при безумовному забезпеченні організаційно закріпленого мінімуму задоволення потреб згідно з їх сукупністю та/або встановленим соціальним максимумом. Це також вимагає встановлення «верхньої межі», за якою рівень споживання буде ставати руйнівним для підприємства або передбачає вилучення із процесів функціонування стратегічно значущих ресурсів або їх окремих компонентів.
Сучасне підприємство можна з упевненістю вважати гідним суспільства, яке визначило умови створення та вимоги щодо його існування. Для гармонійного розвитку необхідно зосередитися на вирішенні проблем узгодження своєї господарської діяльності з природними законами функціонування й розвитку екосистеми [15], що вимагає «відповідного змістового і культурологічного наповнення, належної адресності окремих людей і людських спільнот» [6]. Усвідомлення і підвищення відповідальності сприятиме створенню передумов для уникнення вибору неправильних принципів і методів господарювання, забезпечення нормальних умов життєдіяльності підприємства та попередження або ліквідації ситуацій, які призводять до небажаних екологічних наслідків [5]. Саме тому особливою загрозою для сучасного підприємства є споживацьке ставлення до екології.
Менеджмент як специфічна діяльність, що спрямована на узгодження усієї сукупності складових функціонування підприємства, повинен, у першу чергу, забезпечити узгодженість тих пріоритетів в діяльності, які у найбільшій мірі впливають на його стратегічні здобутки. П. Друкер [4] висунув важливу тезу про те, що менеджмент взагалі існує задля результатів, які установа досягає у зовнішньому середовищі. За Г. Мінцбергом [11], однією з передумов результативності дій підприємства є адекватність його норм та дій до світових стандартів якісної поведінки, де завдання щодо гармонізації поведінки підприємств, то вони, на думку С. Янга [16] повинні мати перманентний характер.
Отже, перед вітчизняними теоретиками менеджменту на сьогодні буде поставати надскладне завдання розробки досконалих принципів формування такої стратегії, яка буде здатна узгоджувати підприємницькі та суспільні пріоритети. При цьому незаперечним є те, що проголошений в Україні особливий пріоритет - гармонійний розвиток людського потенціалу, економіки і природного середовища - вимагатиме і особливого мультифункціонального менеджменту. А потреба формування мультифункціонального менеджменту обумовлює в подальшому розробку методології, яка віддзеркалить відміни та єдність соціальних, економічних, інноваційних, екологічних та інших пріоритетів держави у національному, регіональному і галузевому розрізах, а також методично-коректної спроможності отримувати адекватні оцінки ефективності організаційних процесів на різних етапах життєдіяльності вітчизняних підприємств.
» следующая страница »
1 2 3 45 6