Побудова екологічного моніторингу від виробництва товару до стадії утилізації відходів
Шатохін О.Г., к.е.н., доцент,
Національна металургійна академія України
Для збору вторинних ресурсів в Україні існувала розвинена система, яка включала виробничо-заготівельні підприємства, виробничі ділянки та приймальні пункти. При переході до ринкової системи господарювання старі методи перестали працювати, не були створені умови, які стимулювали б збір і використання вторинної сировини в нових умовах.
Спеціалізовані підприємства, що займалися переробкою вторинних матеріалів, акціонувалися і частково перейшли на інші види діяльності, що привело до різкого зменшення збору і використання вторинної сировини
В даний час стримуючим чинником в розвитку системи збору відходів є відсутність нормативної бази, адекватної сучасним вимогам до стану екологічної середи, транспортування відходів, їх зберігання, переробки, збуту переробленої сировини, поховання і спалювання відходів.
За розрахунковими екологів в великих містах України утворюється щорік понад 20 тис.т. різних біовідходів від медичних, ветеринарних, учбових установ, ринків, зоопарків, муніципальних і митних організацій. Не менше 6 тис.т. біовідходів підлягає термічному знешкодженню Проблеми утилізації відходів відображені в публікаціях вітчизняних фахівців Вальцева А.В., Семеновій Е.В., Іванова В.В. та ін. [1, с. 15].
Основним напрямом утилізації промислових інертних і мало небезпечних відходів продовжує залишатися поховання на полігонах. Стратегічним напрямом розвитку міської системи поводження з промисловими відходами в Україні є розвиток міських потужностей по знешкодженню токсичних відходів і впровадження принципів рециклингу - виявлення і використання ресурсного потенціалу відходів.
Організація переробки токсичних промислових відходів є першочерговим екологічним завданням для України. Останніми роками удалося створити цілу галузь спеціалізованих підприємств, що займаються утилізацією, переробкою і знешкодженням промислових відходів.
Недолік в потужностях по утилізації токсичних відходів приводить до їх накопичення на промислових площадках підприємств, а значить - збільшенню екологічних ризиків, пов'язаних з їх зберіганням в міській межі. Таким чином, значна частка відходів як вторинні ресурси (ВР) передається на використання і утилізацію за переділи міст. Цей процес обумовлений відсутністю виробництв по переробці цілої лави відходів усередині міста. Основним напрямом видалення токсичних промислових відходів, що не знайшли застосування у власному виробництві, є їх термічне знешкодження або фізико - хімічна нейтралізація. Утилізація токсичних промислових відходів проводиться методом термічного знешкодження. В цілому за рік знешкоджується 12,6 тис.т. Проте потужностей для термічного знешкодження відходів в містах все ще явно недостатньо, дефіцит тільки по рідких відходах виробництва оцінюється приблизно в 25 тис. т.
Особливо це стосується необхідності утилізації токсичних кускових відходів типа металічної тари від фарб і лаків і інше, що приводить до заховання цього виду в звітності підприємств і розміщення на полігонах ТПВ.
Мета статті - розробка системи екологічного моніторингу відходів, від виробництва товару до стадії утилізації відходів.
Для найбільш ефективного управління процесами утилізації відходів, необхідний постійний моніторинг та за їх і подальшим пересуванням. Перший етап, який повинен потрапити у поле зору екологічного моніторингу, - це процес утворення будь-якого товару, який буде потенційним відходом в майбутньому.
Після утворення товару, наступний етап підлягає контролю з боку екологічного моніторингу, -це подальше його пересування ще у виді товару, і остаточний етап необхідний до контролю, - це коли виріб або частина виробу перетворюються на відхід і повинно передаватися на утилізацію спеціалізованим підприємствам.