При концепції «спреда» аналізується різниця між зваженою середньою ставкою, отри аною за актива и та зваженою середньою ставкою, виплаченою за пасива и (зобов'язанням). Чим різниця буде більшою, тим рівень відсоткового ризику буде нижчим. Відсоткова маржа визначає різницю між відсотковими доходами від активів та відсоткови и витрата и по зобов'язаннях. Чи відсоткова аржа буде вищою, ти рівень відсоткового ризику буде нижчим, тобто маржа повинна бути позитивною. Методи «спре-да» та відсоткової аржі є досить прости и в розрахунках, але наявність різно-анітних зарплатних схе знижуює якість його практичного використання. Крі того, в країнах з високи рівне інфляції банки не готові проводити кредитування по фіксованій ставці. А враховуючи, що інфляція, зазвичай, супроводжується політичною та еко-но ічною нестабільністю, прогнозування відсоткових ставок є практично не ожливи .
Зважаючи на вищесказане, зовсім не означає, що описані методи оцінки відсоткового ризику не ають практичного застосування. Вони всі тією чи іншою ірою застосовуються в практичній діяльності банківських установ. Але результати, отри ані за допо огою даних етодів, не ожуть служити остаточни аргу ен-то при прийнятті рішень по управлінню банківськи и актива и та зобов'язання-и. Крі того, при використанні даних етодів необхідно акси ально враховувати специфіку кожного конкретного банку, в яко у вони застосовувати уться.
У процесі управління відсотковим ризиком у діяльності банківських установ не менш важливи аспекто є шляхи іні ізації даного ризику. Зокре а, у світовій практиці
як один з основних шляхів використовують укладання ф'ючерсних контрактів на відсоткову ставку. Існує дві найбільш важливі мети хеджування зміни відсоткових ставок ф'ючерсами: а) уникнення зростання банківських витрат залучення; б) уникнення очікуваного падіння відсоткових ставок по банківських кредитах. Світова практика показує, що при точному прогнозуванні руху відсоткових ставок ф'ючерси є досить ефективним методом управління дисбалансом. Так, при позитивному сальдо він може захистити від втрат внаслідок спаду відсотків, покривши дисбаланс з допо огою довгого хеджа (купити або продати ф'ючерси приблизно на суму дисбалансу). Якщо ж сальдо банку негативне, він оже уникнути небажаних втрат в результатів зростання відсотків за допо огою короткого хеджа.
Тим не менше, розуміємо, що запровадити даний фінансовий інструмент в українських у овах досить складно, адже ф'ючерсні контракти, зазвичай, укладаються на рік наперед, а більшості українських банків досить складно прогнозувати на такий довгий період. Зрозумілим також є те, що будь-який метод захисту від ризику повністю не виключає фактору невизначеності. То у при управлінні відсоткови ризико першочергови завдання вітчизняних банків, на нашу ду ку, є збільшення чистої відсоткової аржі в ежах встановлених політикою банку параметрів ризику. Крім того, в умовах України на сучасно у етапі варто зосередитись також на забезпеченні законодавчої бази для застосування найефективніших методів мінімізації відсоткового ризику.
1. Роуз П.С. Банковский менеджмент. / П. С. Роуз. — М.: Дело ЛТД, 1995. — 743 с.;
2. Балабанов И. Т. Риск-менеджмент: учеб. пособие. / И. Т.Балабанов — М.: Финансы и статистика, 1996. — 345 с.;
3. Примостка Л. О. Фінансовий менеджмент у банку. Підручник. / Л. О. Примостка. — К.: КНЕУ, 2004. — 466 с.;
4. Севрук В. Т. Банковские риски / В. Т. Севрук. — М.: «Дело ЛТД», 1994. — 72 с.;
5. Заруцька О. П. Управління ризиками — провідний чинник фінансової стійкості вітчизняних банків / О. П. Заруцька / / Фінанси України. — № 3. — 2006. — С.94-105.