У поняття екологічності будівельних матеріалів входить і неможливість виділення шкідливих речовин у період експлуатації. За своїми фізико-хімічними властивостями природне й штучне часто не відрізняються, а тому критерій відмінності необхідно шукати не в фізико-хімічних параметрах речовин, вірніше, не лише в них, але й у контексті біосферосумі-сності, тобто здатності включитися до біогеохімічного кругообігу, не завдаючи шкоди живому й не випадаючи з геохімічного кругообігу у невластивому для природи вигляді.
Результати дослідження
Для підприємств будівельної галузі характерні не лише екологічні проблеми, супутні самому процесу виробництва (водні й атмосферні викиди й т. ін.), але й інша проблема використання відновлювальних та невідновлювальних природних ресурсів. Невідновлювальні ресурси характеризуються обмеженими запасами, використовувати їх можна лише раз. До віднов-лювальних ресурсів належать: грунт, рослинний і тваринний світ, деякі мінеральні ресурси. Вони можуть відтворюватись у природних процесах і підтримуватись у деякій постійній кількості, що визначається рівнем їх щорічного відтворення й споживання [1, с. 76]. Однак при безгосподарському використанні деякі види відновлювальних ресурсів можуть перейти в розряд невідновлювальних або їх відновлення потребуватиме порівняно більшого часу. Наприклад, при хижацькому вирубуванні лісів порушується здатність біологічних систем до
самовідтворення й тоді цей ресурс стає практично невідновлювальним.
Загальна площа українських лісів становить 9 400,2 тис. га, з них хвойні ліси (переважаючі породи — сосна та ялина) займають 42,2 %, твердолистяні (дуб, бук) — 43,2 % та м'яколис-тяні (береза, осика) — 13,6 %. Лісами покрито
17.0 % території країни. Сьогодні найбільшу площу займають молодняки (45,4 %) й серед-ньовікові насадження (37,7 %), достигаючі й стиглі деревостани становлять відповідно лише
10.1 і 6,8 %, що в 1,5-2,0 рази нижче оптимальних значень. Інтенсифікація проміжного користування в останні роки призвела до того, що фактичні запаси достигаючих і стиглих дере-востанів становлять більше половини потенційно можливих. У зв'язку з цим під час рубок головного користування щороку недобирають 5 млн куб. метрів деревини (при щорічному обсязі 10-12 млн куб. метрів деревини, що наготовляється). Сучасний екологічний стан лісів зумовлюється як рівнем та інтенсивністю антропогенного впливу, так і зростаючим техногенним навантаженням, що порушує природну стійкість і середовищно-формувальні функції лісових екосистем. Лише за останнє десятиріччя в Україні загинуло від промислових викидів 2,5 тис. гектарів лісових насаджень; від радіаційного забруднення через аварію на Чорнобильській АЕС - 3,5 млн гектарів лісів, що призвело до обмеження лісокористування [2].
Частка лісової й деревообробної промисловості в усьому промисловому комплексі України досить низька (близько 2,5 %). Галузь не задовольняє потреб національної економіки й населення. Це пов'язано, насамперед, із обмеженою сировинною базою: невисока лісистість, переважання лісів з обмеженим експлуатаційним значенням, невеликі заготівлі лісу. Між тим 40 % всіх лісоматеріалів використовується в будівельному комплексі.
Деревину з давніх часів широко застосовують у будівництві завдяки її значному поширенню та високим будівельно-технологічним властивостям: значній міцності при розтягу та стиску, невеликій густині, низькій теплопровідності, технологічності при обробці, гарному зовнішньому вигляду.
Деревина і її похідні - це найбільш масовий біопозитивньїй будівельний матеріал, що дозволяє одержувати легкі, міцні, негнивущі конструкції (за допомогою спеціальної обробки). Дерево в період росту є також природним фільтром для забруднень, виділяє корисні для людини речовини в повітря, збагачує атмосферу киснем, а ґрунт гумусом, створює ніші для існування різних тварин.
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7