- запровадження механізмів мотивації місцевих органів до зміцнення місцевих фінансів шляхом довгострокового закріплення за місцевими бюджетами частки загальнодержавних надходжень;
- визначення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів на основі диференційованих коефіцієнтів, що враховують місцеві особливості, рівень розвитку регіону;
- прийняття Податкового Кодексу з чітким визначенням переліку місцевих податків і зборів та їх граничних ставок;
- надання місцевим органам влади більших прав щодо регулювання ставок податків, закріплених за місцевими бюджетами;
- унормування порядку надання місцевих позик (визначення гарантій прав кредиторів, об' єктів застави тощо).
Правове забезпечення бюджетно-податкового механізму ґрунтується на окремих статтях Конституції України і Бюджетного кодексу, Закону України «Про систему оподаткування», закону «Про Державний бюджет України».
Бджетно-податковий механізм реалізує себе чрез сукупність управлінських функцій, головні з яких - прогнозування, планування, регулювання, координація, організація, мотивація, стимулювання та контроль.
О. Богачова серед бюджетних механізмів регулювання розвитку депресивних та відсталих регіонів виділяє нормативно-розрахункові методи, до яких входять різні види трансфертів та особливі бюджетні режими [1]. На нашу думку, таке розуміння бюджетних механізмів є вкрай вузьким. Але, безумовно, міжбюджетні трансферти є одним з найдієвіших інструментів бюджетного регулювання рівня регіонального розвитку.
Критерієм ефективності функціонування бюджетно-податкового механізму є досягнення раціонального балансу між власними коштами місцевих бюджетів і трансфертуми, що надаються з державного бюджету. Такий баланс повинен забезпечити уникнення утриманських настроїв в органах місцевої влади - одержувачах трансфертів, і послаблення економічної незацікавленості у донорів, які перераховують кошти. Нинішній рівень частки трансфертів у доходах регіональних бюджетів (понад 40%) є неприйнятним для досягнення такого балансу, оскільки суперечить місцевій економічній та бюджетній ініціативі. Тому він потребує коригування.
Регулювання міжбюджетних відносин залишається на сьогоднішній день одним з основних фінансових інструментів державного регулювання соціально-економічного розвитку окремих територій та регіонів.
Бюджетні трансферти допомагають вирішувати різноманітні задачі, найважливішими з яких є [8]:
- згладжування горизонтальних бюджетних відмінностей, тобто, забезпечення збалансованості податкового потенціалу окремих регіонів щодо їх об'єктивних потреб у фінансових коштах, обумовлених виконуваними функціями. При цьому ставиться завдання вирівнювання фінансових можливостей регіонів надавати державні послуги населенню певного стандартного (або мінімально гарантованого) рівня незалежно від місця фактичного проживання при відносно однаковому рівні оподаткування. Це завдання виконує система загальних (універсальних, або вирівнюючих) трансфертів;
- реалізація національних пріоритетів відповідно до прийнятих різних соціально-економічних програм (освіти, охорони здоров'я, господарської і транспортної інфраструктури, охорони навколишнього середовища і т. д.). З цією метою використовується система цільових, або спеціальних, трансфертів [6].
Згідно з міжнародною практикою, загальні (уні
версальні) гранти - це трансферти, якими реципієнт має право розпоряджатися як власними доходами. Єдиним обмеженням може бути вимога використовувати їх для фінансування поточних або капітальних витрат. Донор бере на себе зобов' язання формувати фонд загальних грантів за рахунок своїх доходів (зазвичай декількох видів податкових доходів) і регулярно розподіляти ці кошти відповідно до формули гранту. Така програма носить довгостроковий характер і гарантує реципієнтові стійке надходження коштів, якщо його бюджетні показники відповідають певним критеріям. Від реципієнта не вимагається ні щорічної подачі заявки на грант, ні зустрічного фінансування. Його права гарантовані законом. Метою загального трансферту служить збільшення доходів територіальних бюджетів (підвищення відносно низького податкового потенціалу) і згладжування горизонтальних бюджетних дисбалансів, обумовлених об' єктивними причинами. Окрім вирівнюючого, до загальних трансфертів слід віднести також трансферт, що компенсує додаткові витрати регіональних бюджетів, які пов' язані з організацією в їх географічних межах спеціальних територіальних утворень, підпорядкованих центральній владі.
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7