Відповідно до міжнародної практики, цільові (спеціальні) гранти - це трансферти, які призначені для вирішення певних завдань і мають обумовлені умови фінансування. Такими умовами служать перш за все або вимога зустрічного фінансування виду витрат, що субсидується, або зобов' язання територіальних властей дотримуватися певних бюджетних показників (наприклад, зберігати досягнутий до надання гранта рівень власних бюджетних витрат по статті, що субсидується, або загальний рівень оподаткування в регіоні). Розрізняють зазвичай чотири види цих трансфертів:
1) формульні гранти - трансферти, величина яких розраховується по формулах. Так само, як і загальний грант, цей вид трансфертів передбачає формування на довгостроковій основі відповідного трансфертного фонду за рахунок ресурсів бюджету вищого рівня. Права на його отримання обумовлюються в законі і заявок від територіальних властей не вимагається;
2) проектні гранти - трансферти, призначені для фінансування окремих, зазвичай інвестиційних, проектів. Величина гранта визначається конкретно для кожного проекта, виходячи з планованого обсягу робіт;
3) проектно-формульні гранти - проектні трансферти, величина яких розраховується по формулах або інших критеріях, що містяться в законі або нормативних актах виконавчих органів влади. Для отримання гранта потрібне подання заявки;
4) грант з відкритим фінансуванням - це, як правило, формульний трансферт, який компенсує місцевій владі певну частку її фактичних витрат по даній статті. Право на отримання трансферту гарантується законом, тому оформлення заявки не вимагається.
Існують також особливі трансферти, що виділяються вищестоящими органами влади для вирішення особливих завдань. Це, перш за все, фінансування ліквідації наслідків стихійних лих і екологічних катастроф, регіональних економічних і політичних криз. Питання виділення і визначення величини трансферту вирішуються в рамках бюджетних повноважень і можливостей донора. До особливих можна віднести і трансферти, що фінансують делеговані витрати. При цьому закон гарантує територіальній владі отримання адекватної величини трансферту.
Проблеми розвитку депресивних і відсталих територій нерідко ефективніше вирішуються шляхом встановлення особливих бюджетних режимів. Особливі бюджетні режими включають комплекс податково-бюджетних заходів, спрямованих на створення в депресивних і відсталих районах сприятливого інвестиційного клімату з метою активізації приватного національного і залучення іноземного капіталу. Введення їх зазвичай регламентується загальнонаціональними законами і передбачає наявність відповідного бюджетного і податкового законодавства, а також спеціальних розділів права - договірного, контрактного, інвестиційного. Іноді практикуються індивідуально-договірні форми таких режимів, які не мають міцної правової основи і схильні до частих переглядів.
На сьогодні в Україні нагальною є потреба у трансформації міжбюджетних відносин відповідно до потреб держави, регіону та кожного громадянина, що має передбачати комплексне поєднання системи універсальних та спеціальних міжбюд-жетних трансфертів.
Реформування системи міжбюджетних відносин повинно включати:
- поступовий перехід до взаємовідносин державного бюджету безпосередньо з бюджетами місцевого самоврядування;
- започаткування дії конкурсних процедур фінансування регіональних програм;
- поступову заміну дотацій вирівнювання на
субвенції для виконання конкретних середньо- та довгострокових бюджетних програм.
Впровадження таких заходів посилить фінансову самостійність місцевих бюджетів, зміцнить економічне становище регіонів, сприятиме їх подальшому економічному зростанню.
Стабілізаційна політика держави у міжбюджет-них відносинах повинна забезпечуватися надійним інструментом - контролем за витрачанням бюджетних коштів. Контроль слід розглядати як важливий елемент державного управління, вагомий фактор ефективності, що відповідає європейським вимогам. Тому необхідно активізувати дії органів влади як на центральному, так і на місцевому рівнях.
» следующая страница »
1 2 3 4 56 7