Кругман перекладає логіку спекулятивної атаки на сировинні товари на зміст валютно-фінансової кризи [5]. Допустимо, що спекулянти повинні були чекати, поки резерви не зникнуть в результаті природного розвитку подій. В цій точці вони володіли б інформацією, що ціна іноземної валюти фіксована аж до поточного моменту і тепер почне підніматися, в такому випадку іноземну валюту тримати стає вигідніше, ніж національну, що приводить до стрибка курсу. Кругман вважає, що найбільш прагматичні спекулянти розуміють, що такий стрибок повинен виникнути, вони почнуть продавати якраз перед зменшенням резервів, викликаючи при цьому реакцію інших учасників ринку, спрямовану на продаж національної валюти. В результаті валютні резерви знизяться до певної критичної межі, якої ще буде достатньо для фінансування дефіциту платіжного
балансу, але на цьому рівні виникне спекулятивна атака, яка зведе резерви до нуля і викличе відмову від фіксованого обмінного курсу.
Коли уряд і центральний банк не можуть підтримувати обмінний паритет, відбувається валютно-фінансова криза, або «криза» платіжного балансу. Стандартний кризовий механізм полягає в тому, щоб припустити, що в певній країні встановлений фіксований обмінний курс, який підтримується тільки шляхом прямих інвестицій на валютному ринку. При проведенні такої політики резерви поволі зменшуються до повного їх виснаження. Настає час, коли країна більше не може підтримувати обмінний курс і, як результат, настає валютна криза. Певним шляхом щодо амортизації дій спекулятивного впливу є звернення країни до вторинних резервів: використовується золотий запас країни чи залучається валютний кредит міжнародних кредитних організацій, приватних фінансових інститутів, іноземних урядів. В результаті запровадження таких механізмів ситуація змінюється на протилежну: капітал повертається і відбувається поступове відновлення валютних резервів. Однак така ситуація може виявитися тимчасовою. Кризові явища можуть повторитися і змусити уряд використати залишкові валютні резерви. Може існувати ймовірність спекулятивних атак на фіксований курс і повернену довіру інвесторів: капітал повертається, а валютні резерви поволі відновлюються. Але криза може повторитися і спонукати уряд повернутися до валютних резервів, що залишилися. В подальшому може відбутися наступна серія спекулятивних атак на фіксований курс і наступного відновлення довіри інвесторів, доки уряд не відмовиться від валютної політики, що проводиться.
Висновки. Валютно-фінансові кризові процеси отримали повторювальний характер з моменту введення в обіг плаваючих валют. При цьому в практиці ведення валютно-фінансових операцій виникли моделі, які описують механізм перебігу негативних процесів.
Моделі впливу на зникаючі сировинні товари, канонічна модель запроваджувалися як по відношення до світового ринку нафти і нафтопродуктів, так і до спекулятивних впливів на центральні банки, що намагаються стабілізувати обмінні курси власних валют. Використання таких моделей ставить проблематику створення відповідних обмежуючих заходів конструкційного характеру з метою невілювання спроб практики моделей, що мають характер валютно-фінансових кризових процесів.
» следующая страница »
1 2 3 45