Аналіз моделей валютно-фінансових кризових процесів

Аналіз моделей валютно-фінансових кризових процесів

О.В. Ткач

Вступ. В економічній науці існує думка, що при­рода криз, зокрема, валютних, залишається незро­зумілою до кінця, що надає особливого значення змісту управління такими ризиками та зведенню їх впливу на стан та характер власної економіки до мінімуму, мається на увазі - економіки країни.

У зв'язку з цим є необхідність проаналізувати існуючі моделі, що пояснюють зміст і характер протікання валютних криз.

Аналіз останніх джерел досліджень і пуб­лікацій. Вивченню проблем вирівнювання пла­тіжного балансу присвячені праці як вітчизняних, так і закордонних економістів. Серед них можна виділити таких вчених, як В. Геєць, В. Шевчук, А. Сіротін, П. Кругман, Г. Мінскі та інших.

Основний матеріал і результати. Останні 20 років були відмічені як валютними, так і банківсь­кими кризовими явищами, що мали місце не лише в країнах, що розвиваються (криза у Мексиці 1994­1995 рр., країн Південно-Східної Азії 1997 р., кри­за у Бразилії в 1999 р.), але і у розвинутих країнах (фондова криза в США 1987 р., криза Європейсь­кої Валютної Системи 1992 р.). Слід окремо зупи­нитися і на кризових явищах, що мали місце в 2008 р. і не оминули українську економіку [1, с. 25-27].

Особливо значення кризові явища набули з 1973 р., після введення в дію вільного коливання ва­лют. З цього часу кризові явища стали постійною рисою світової економічної та фінансової систем.

Країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються, основною рушійною силою роз­витку власної економіки розглядають залучення інвестицій. При імплементації такої політики краї­на застосовує програмні заходи з метою стабілі­зації на базі обмінного курсу, при цьому відбу­вається фіксація, чи квазіфіксація обмінного кур­су національної валюти по відношенню до однієї з вільноконвертованих валют. Така політика ви­магає створення та підтримання економіки з сис­темою гнучких ринків факторів виробництва, а також проведення рестриктивної грошової та фіскальної політики. У випадку, якщо темпи інфляції в країні, що проводить таку грошову пол­© Ткач О.В., 2010.

ітику, перевищує темпи інфляції в тій країні, до валюти якої прив'язана її грошова одиниця, відбу­вається завищення реального обмінного курсу. Відповідно, це викликає збільшення імпорту то­варів, зменшення внутрішніх золотовалютних ре­зервів, які направляються на фінансування від'­ємного сальдо платіжного балансу і, як наслідок, тиску на національну валюту з подальшим виник­ненням кризових явищ, в-першу чергу в банкі­вському секторі. Такі кризові явища отримали інше тлумачення як валютна криза [1, с. 36-38].

Історично фінансові та структурні кризи дослід­жувалися та обумовлювалися в межах капіталістич­ного способу виробництва як перенакопичення суд­ного капіталу [1], яке випереджає його використан­ня в межах реального сектора економіки. Сам зміст знецінення судного капіталу, який виражається в грошових кризах, прийнятий багатьма вченими за основу при дослідженні власне валютних криз.

Аналіз валютно-фінансових кризових явищ 1971-73 рр., 1998-99 рр., зміст їх протікання під­твердив тезу щодо передування валютно-фінан­сової кризи кризі в реальному секторі економіки. Необхідно зазначити, що єдиною однаковою ри­сою для всіх кризових явищ і процесів у такий період часу слугувало підтримання високого кур­су американської валюти і, як наслідок, знижен­ня цін на сировинні товари і товари масового ви­робництва, які, в свою чергу, складають основну частину експорта країн з перехідною економікою і країн, що розвиваються.

Сучасні науковці розглядають зміст теорії ва­лютно-фінансових кризових явищ як теорію кри­зи платіжних балансів. Платіжний баланс являє собою таблицю, де систематизовано показані еко­номічні операції між резидентами і нерезидента­ми національної економіки за визначений період часу [2]. Валютно-фінансова криза пов'язана в першу чергу з нездатністю економіки заробляти достатньої кількості іноземної валюти щодо задо­волення потреб суб' єктів господарювання. В ре­зультаті утворюється дефіцит іноземної валюти і різке падіння курсу національної валюти. За ме­тодикою МВФ падіння номінального курсу націо­нальної валюти на 25% розуміється як валютний

 

« Содержание


2


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я