Банківський кредит надається банками в грошовій формі підприємствам, населенню і державі. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержанні останніми позики, а й при розміщенні ними своїх заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках.
Сфера використання банківського кредиту ширша, ніж комерційного. Кредит поділяється за термінами і видами. За термінами кредити поділяються на короткострокові — до одного року, середньострокові — до п’яти років, довгострокові — більше п’яти років.
За видами банківські позики згруповані залежно від певних ознак. Залежно від економічної сфери застосування кредит поділяють на внутрішній і міжнародний. В умовах дворівневої банківської системи виділяють кредити центральних і комерційних банків. Кредити комерційних банків поділяють на виробничі і споживчі, в оборотні фонди обігу, а також в основні фонди. Виділяють також забезпечені і незабезпечені кредити.
Особливою формою кредиту є державний кредит, коли позичальником або кредитором є держава чи місцеві органи влади.
Виділяють також іпотечний кредит та споживчий кредит. Іпотечний надається спеціальними (іпотечними) банками під заставу нерухомого майна—землі, будівель тощо. Споживчий кредит надається населенню для купівлі дорогих предметів спожи-
вання — будинку, квартири, автомобіля, земельної ділянки (дачі) тощо.
Не зникає і такий вид кредиту, як лихварський — позика грошей приватною особою іншій заради наживи під високий процент.
10. 5. Капітал у сфері торгівлі. Роздрібна й оптова торгівля. Торговельний прибуток
Чільне місце в інфраструктурі ринку належить організаціям та підприємствам торгівлі, тобто безпосередньої купівлі - продажу товарів.
Торгівля займає проміжне місце між виробництвом і споживанням, вона зв’язує відособлені господарства в єдину систему суспільного виробництва.
Капітал, зосереджений у сфері торгівлі, називають торговим капіталом. Торговий капітал — це відособлена частина продуктивного (промислового) капіталу, функцією якого є реалізація вироблених у суспільстві товарів і послуг.
Згідно з марксистською теорією, торговий капітал не бере участі у створенні додаткової вартості, а отже й прибутку. Однак на поверхні ринкових відносин складається враження, що прибуток створюється саме в торгівлі — він є звичайною надбавкою до ціни виробника. Однак це не так. Аби товар продавався за вартістю (не порушувався закон вартості) торговий прибуток слід шукати між цін: за якою торговий підприємець купує товар у підприємця-виробника і за якою товар продається кінцевому споживачу. Щоб одержати прибуток, не порушуючи закон вартості, підприємець повинен купити товар за ціною, нижчою від вартості, і продати його за ціною, рівною вартості.
Таким чином, торговельний прибуток виступає частиною прибутку, якою поступаються підприємці-виробники торговому підприємцю за те, що останній здійснює функцію реалізації товару.
Згідно з теорією середнього прибутку та ціною виробництва, кожний підприємець на вкладений у справу капітал повинен одержати прибуток згідно з середньою нормою прибутку. Якщо промисловий підприємець здійснює витрати в 900 гр. од. і одержує прибуток у 180 гр. од. (норма прибутку 20%), то це 120
означає, що вартість його товару становить 1080 гр. од. (900 + 20% від 900).
Якщо ж промисловий підприємець вдається до послуг торгового підприємця, витрати якого становлять 100 гр. од., то загальні витрати на виробництво і реалізацію товару становитимуть 1000 гр. од., а прибуток у 180 гр. од. залишиться тим самим. Тоді середня норма прибутку дорівнюватиме: Т/ = (180/ 1000)400 = 18%. с
Таким чином, промисловий підприємець отримує прибутку на свій капітал (витрати) (18% від 900) — 162 гр. од., а торговий підприємець — (18% від 100) — 18 гр. од. У сумі ці обидва прибутки дають 180 гр. од. (162 + 18).
» следующая страница »
1 ... 56 57 58 59 60 6162 63 64 65 66 ... 220