Тема 11 Домогосподарства
11.1. Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин.
11.2. Домогосподарства як постачальник ресурсів.
11.3. Доходи домогосподарств.
11.4. Витрати домогосподарств.
11.5. Місце домогосподарства в обігу товарів, ресурсів і доходу.
11.1. Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин
Ринкові відносини — це відносини щодо купівлі-продажу між такими носіями цих відносин, як домогосподарства, підприємства, фінансовий сектор, держава та зовнішньоекономічний сектор (закордон).
Центральне місце в цих відносинах належить домогоспо- дарствам (домашнім господарствам).
Домашнє господарство — це економічно відокремлена група населення, яка самостійно, власними зусиллями отримує доход і самостійно здійснює витрати. Вона фактично збігається з сім’єю, якій притаманні зазначені риси. Наприклад, якщо дві чи три сім’ї, батьки, сини, внуки проживають разом і ведуть домашнє господарство не відокремлено, а спільно, то вони становитимуть одне домогосподарство. Якщо ж ці дві, три сім’ї розділились на окремі суб’єкти, що господарюють у домашніх умовах, то це вже буде відповідно два чи три домогосподарства.
Економіка працює завдяки домогосподарствам і заради до- могосподарств. Останні виступають основними споживачами кінцевої продукції, саме для них виготовляються предмети споживання, які задовольняють потреби людини. Отже, домогос- подарство — основні покупці на ринку. Водночас вони і продавці на ринку, однак продавці не готової продукції, а ресурсів, з яких виготовляються товари і послуги. Тобто домашнє господарство — це первинний елемент економіки, що складається з
однієї чи більше осіб, які ведуть спільне господарство, виконуючи такі функції: забезпечення економіки факторами виробництва; використання зароблених при цьому коштів для поточного споживання товарів послуг і заощаджень з метою задоволення своїх потреб.
В Україні, якщо вважати складом сім’ї три особи, налічується близько 16 млн домогосподарств.
11.2. Домогосподарства як постачальник ресурсів
В економічній теорії вважається, що основними власниками ресурсів (капіталу, землі, праці та підприємницької здатності) є домогосподарства. Насамперед, вони — власники ресурсу праця, тобто робочої сили. Адже всі працездатного віку члени сім’ї мають здатність до праці і можуть її використовувати в процесі виробництва (господарській діяльності). У розвинутих ринкових відносинах, коли широкого розмаху набуває приватна власність, домогосподарства (члени сім’ї) є власниками й інших ресурсів: капіталу, землі тощо. В Україні, у процесі роздержавлення та приватизації породжуються домогос- подарства — власники фірм, землі, техніки, обладнання тощо. Домогосподарства, як власники ресурсів, виносять їх на ринок, продають тим, хто в майбутньому їх використовує в господарській діяльності, а взамін одержують відповідну плату, або доход. Доход, одержаний тими, хто на ринок поставляє робочу силу, називають заробітною платою. Доход, одержаний від надання матеріальних ресурсів — сировини і капітального обладнання, називають рентним доходом, або доходом у вигляді процентів. Доход, одержаний від реалізації підприємницької здатності, називають прибутком.
11.3. Доходи домогосподарств
Як зазначено вище, доходи домогосподарства одержують від реалізації на ринку основних ресурсів — праця, капітал, земля та підприємницька здатність.
Існують два підходи до цієї проблеми:
1. Функціональний, який вказує на спосіб, за допомогою якого грошовий доход домогосподарств ділиться на заробітну плату, ренту, процент і прибуток. Тут сукупний доход розподіляється відповідно до функції, яку вказує одержувач доходу. Заробітна
плата виплачується за працю (найманим працівникам), рента і процент за ресурси, що перебувають у власності і передаються в тимчасове користування. У США доходи за функціональною ознакою розподіляються приблизно таким чином:
» следующая страница »
1 ... 60 61 62 63 64 6566 67 68 69 70 ... 220