— здійснюють операції з цінними паперами і товарними документами;
— надають консультаційні послуги тощо.
Усі операції, що виконуються комерційними банками, поділяють на три групи: 1) пасивні; 2) активні; 3) комісійні.
Пасивні спрямовані на залучення коштів. За цими операціями банк має зобов’язання перед іншими суб’єктами і здійснює витрати.
Активні спрямовані на використання ресурсів банку (надання позик). За цими операціями банк одержує доходи.
Комісійні операції — це посередницька діяльність: обслуговування платежів клієнтів, отримання грошей за борговими зобов’язаннями (векселями, чеками) за дорученням своїх клієнтів, зберігання цінних паперів, тощо.
У цілому інші операції, що виконують комерційні банки, поділяють на:
— Фондові операції — це операції з цінними паперами (придбання цінних паперів для банків, первинне розміщення випущених паперів, вторинний обіг цінних паперів, розміщення державних позик і операції з облігаціями).
— Комерційно -посередницькі операції — це операції, за допомогою яких банк за дорученням своїх клієнтів отримує
гроші. Приймаються чеки, векселі, цінні папери, іноземна валюта. Найпоширеніші інкасові операції з чеками та акцептами банку.
— Довірчі операції — тимчасове управління майном приватних осіб, збереження цінностей у сейфах банку.
— Лізингові операції — придбання банком машин і устаткування для надання їх в оренду.
— Факторингові операції — підприємство-постачальник передає вимогу банку на оплату відправлених товарів, які банк негайно оплачує, утримуючи певний відсоток (кредитує постачальника), а сам має справу з платником, отримуючи суми, що підлягають оплаті.
Як і для всіх видів підприємницької діяльності, метою діяльності комерційних банків є отримання прибутку. Джерелом доходу банків є позиковий процент, а також комісійні за різноманітні послуги. За здійснення активних операцій (кредитування, купівля цінних паперів тощо) банк стягує процент за кредитами, а за пасивними операціями (відкриття рахунків, продаж цінних паперів тощо) банк сам сплачує проценти. Отже, банк одержує доход лише тоді, коли процент за кредитом буде вищим, ніж процент за вкладами. Ця різниця й пояснює перетворення позикового процента на банківський прибуток.
10. 4. Суть кредиту та його форми
За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Щодо цього він поступається хіба що тільки категорії грошей. Тому в економічній теорії протягом кількох століть ведуться дискусії навколо питань, пов’язаних із сутністю та роллю кредиту. Ці дискусії тривають і досі. Найпоширенішими в економічній літературі є два підходи до визначення сутності кредиту:
— ототожнення кредиту з цінністю, яка передається одним економічним суб’єктом іншому в позику. При такому підході увага дослідника зміщується на саму позику, її правову форму, що зумовлює вихолощування з кредиту його економічного змісту;
— ототожнення кредиту з певним видом економічних відносин, які формуються в суспільстві. Такий підхід дає можливість 118
глибше дослідити економічні аспекти кредиту, економічні чинники його існування, основи та закономірності його руху. Тому цей підхід у сучасній літературі переважає.
За своєю сутністю кредит — це суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадахзворотності, платності, строковості та добровільності. Кредитні відносини мають низку характерних ознак, які конституюють їх як окрему самостійну економічну категорію — кредит.
Існують три форми кредиту — комерційний, банківський і державний. Комерційний кредит надається одним підприємством іншому у вигляді продажу товарів із відстрочкою платежу. Він має товарну форму. Комерційний кредит оформлюється векселем.
» следующая страница »
1 ... 55 56 57 58 59 6061 62 63 64 65 ... 220