• Введення пошуку ефективних важелів управління процесом зростання народонаселення з метою його стабілізації на рівні 10 млрд чол. на початку ХХІ ст.
• Припинення вирубування лісів, особливо тропічних, забезпечення раціонального лісокористування, коли кількість посаджених дерев значно перевищувала б кількість вирубаних.
• Формування в людей екологічного світогляду, що дало б змогу розглядати всі економічні, політичні, юридичні, соціальні, ідеологічні, національні, кадрові питання як у межах окремих країн, так і на міжнародному рівні, впроваджувати на всіх рівнях принципи пріоритету екологічних проблем.
• Установлення національної власності на всі природні ресурси.
• Істотна зміна механізму ціноутворення на природні ресурси.
• Списання всіх боргів слаборозвинутим країнам.
• Ліквідація диктату ТНК та міжнародних організацій, насамперед, МВФ.
• Ліквідація тягаря гонки озброєнь, що лягає на країни “третього світу”.
• Виділення розвинутим країнам “третьому світу” значних фінансових, людських та технічних ресурсів для розвідування, розробки природних ресурсів, їх переробки, транспортування тощо.
• Здійснення прогресивних аграрних перетворень у країнах “третього світу”, ліквідація неоколоніальних форм аграрних відносин (розвиток експортних галузей сировини за раху- 382
нок штучного обмеження сільськогосподарського виробництва, монополізація поставок сільськогосподарської техніки та реалізація продукції сільського господарства, використання поставок продовольства з метою економічного та політичного тиску тощо).
• По’єднання зусиль усіх країн для розв’язання глобальних проблем, значне збільшення витрат на подолання, насамперед, екологічної кризи за рахунок послаблення гонки озброєнь, зменшення військових витрат за рахунок країн — найбільших забруднювачів планети, створення Світового фонду екологічної безпеки.
• Покладення на себе основної відповідальності всіма державами за збереження природи і з допомогою адміністративно-економічних важелів стимулювання виробництва екологічно чистого продукту, впровадження екологічно чистих технологій.
• Активізування діяльності громадських організацій, політичних партій, спрямованої на розв’язання глобальних проблем.
Основними шляхами вирішення проблем раціонального використання природних ресурсів та охорони природи є:
— більш повний видобуток і комплексна переробка природних ресурсів на основі впровадження маловідходних та безвідходних технологій;
— комплексне використання відходів і вторинної сировини;
— активізація природоохоронної діяльності;
— відтворення природного довкілля.
Усі ці шляхи тісно пов’язані між собою та сприяють підвищенню ефективності суспільного виробництва при раціональній, гармонічній взаємодії природи та суспільства.
У зв’язку із загостренням екологічної кризи на перший план висувається оцінка екологічності тих чи інших видів господарської діяльності. До екологічно небезпечних об’єктів в Україні, наприклад, належать: атомні електростанції, водосховища, нафтово-, газо-, аміако- і хлорогони, підприємства, що використовують хлор, підприємства металургійної, хімічної та нафтопереробної промисловості, водогінно-каналізаційного господарства, енергетика, гірничо-збагачувальні підприємства, підприємства вугільно-добувної промисловості, полігони твердих побутових відходів тощо.
Необхідність використання екологічно небезпечних об’єктів вимагає створення економічних механізмів регулювання та запобігання ризикам, відшкодування збитків тощо. Такими механізмами можуть бути:
» следующая страница »
1 ... 202 203 204 205 206 207208 209 210 211 212 ... 220