Політична економія

•    Введення пошуку ефективних важелів управління про­цесом зростання народонаселення з метою його стабілізації на рівні 10 млрд чол. на початку ХХІ ст.

•    Припинення вирубування лісів, особливо тропічних, за­безпечення раціонального лісокористування, коли кількість посаджених дерев значно перевищувала б кількість вирубаних.

•    Формування в людей екологічного світогляду, що дало б змогу розглядати всі економічні, політичні, юридичні, соціальні, ідеологічні, національні, кадрові питання як у межах окремих країн, так і на міжнародному рівні, впроваджувати на всіх рівнях принципи пріоритету екологічних проблем.

•    Установлення національної власності на всі природні ресурси.

•     Істотна зміна механізму ціноутворення на природні ресурси.

•    Списання всіх боргів слаборозвинутим країнам.

•   Ліквідація диктату ТНК та міжнародних організацій, на­самперед, МВФ.

•   Ліквідація тягаря гонки озброєнь, що лягає на країни “тре­тього світу”.

•    Виділення розвинутим країнам “третьому світу” знач­них фінансових, людських та технічних ресурсів для розвіду­вання, розробки природних ресурсів, їх переробки, транспор­тування тощо.

•    Здійснення прогресивних аграрних перетворень у краї­нах “третього світу”, ліквідація неоколоніальних форм аграр­них відносин (розвиток експортних галузей сировини за раху- 382

нок штучного обмеження сільськогосподарського виробницт­ва, монополізація поставок сільськогосподарської техніки та реалізація продукції сільського господарства, використання поставок продовольства з метою економічного та політичного тиску тощо).

•    По’єднання зусиль усіх країн для розв’язання глобальних проблем, значне збільшення витрат на подолання, насамперед, екологічної кризи за рахунок послаблення гонки озброєнь, змен­шення військових витрат за рахунок країн — найбільших за­бруднювачів планети, створення Світового фонду екологічної безпеки.

•    Покладення на себе основної відповідальності всіма дер­жавами за збереження природи і з допомогою адміністратив­но-економічних важелів стимулювання виробництва екологіч­но чистого продукту, впровадження екологічно чистих техно­логій.

•   Активізування діяльності громадських організацій, політич­них партій, спрямованої на розв’язання глобальних проблем.

Основними шляхами вирішення проблем раціонального використання природних ресурсів та охорони природи є:

—     більш повний видобуток і комплексна переробка природ­них ресурсів на основі впровадження маловідходних та без­відходних технологій;

—     комплексне використання відходів і вторинної сировини;

—     активізація природоохоронної діяльності;

—     відтворення природного довкілля.

Усі ці шляхи тісно пов’язані між собою та сприяють підви­щенню ефективності суспільного виробництва при раціо­нальній, гармонічній взаємодії природи та суспільства.

У зв’язку із загостренням екологічної кризи на перший план висувається оцінка екологічності тих чи інших видів госпо­дарської діяльності. До екологічно небезпечних об’єктів в Ук­раїні, наприклад, належать: атомні електростанції, водосхови­ща, нафтово-, газо-, аміако- і хлорогони, підприємства, що використовують хлор, підприємства металургійної, хімічної та нафтопереробної промисловості, водогінно-каналізаційного господарства, енергетика, гірничо-збагачувальні підприємства, підприємства вугільно-добувної промисловості, полігони твер­дих побутових відходів тощо.

Необхідність використання екологічно небезпечних об’єктів вимагає створення економічних механізмів регулювання та запо­бігання ризикам, відшкодування збитків тощо. Такими механіз­мами можуть бути:

 

« Содержание


 ...  207  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я