Як відмічалось вище, утвердження ринкових відносин ставить все на свої місця: заробітна плата стає вартістю робочої сили. Саме остання, тобто вартість робочої сили (а отже, вартість життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили), повинна визначати кількість грошей, що отримує найманий робітник в обмін на свою робочу силу.
23. 5. Суперечності одержавленої економічної системи та їх загострення в соціалістичних країнах у середині 80-хроків ХХ ст.
Соціалістична система господарювання, за своєю ідеальною суттю, має бути прогресивнішою, ніж капіталістична, тому що в ній зникають притаманні капіталізму суперечності. Однак практика соціалістичного господарювання довела не лише відсутність суперечностей соціалістичної економіки, а навпаки, виявила їх гостроту, що й призвело до необхідності заміни соціалізму на ефективнішу систему господарювання, яку сьогодні пов’язують з соціально-орієнтованою ринковою економікою.
Які ж суперечності сповна дали про себе знати, особливо на рубежі 80 — 90-х років минулого століття?
Це — непросте запитання і відповіді на нього не можуть бути однозначними. Тим більше, що й у сучасний період залишилось багато прихильників соціалістичної системи господарювання, а те, що сталось із реальним соціалізмом, пов’язують із зрадою ідеалам соціалізму лідерів окремих країн та партій, які стояли в цих країнах при владі. З іншого боку, критична оцінка реального соціалізму перетворилась фактично на його шельмування, відкидання поряд із недоліками, помилками, зловживаннями також позитивного, що було набуте при соціалізмі. До речі, капіталі- 310
стична система господарювання зуміла розумно взяти на “озброєння” такі окремі позитивні риси соціалізму, як планомірність у масштабі суспільства, державне регулювання економіки, розв’язання окремих соціальних проблем тощо.
У цілому ж можна виділити як суб’єктивні, так і об’єктивні причини суперечностей колишньої економічної системи соціалізму.
До суб’єктивних слід віднести невідповідність практики соціалістичного господарювання теорії соціалізму, намагання в політиці, пропаганді і в теорії прикрасити реальне, підмінити реальне бажаним тощо. Щодо економічних відносин це виявилось, насамперед, у слідуючому:
1. Підміна суспільної форми власності лише державною, і тому вся складність і багатоплановість процесу соціалістичного виробництва пов’язувалась, головним чином, із ступенем розвитку державної власності і підвищенням її питомої ваги.
2. Трактування положення про соціалістичну економіку як єдину “велику фабрику”, у рамках якої планомірність ототожнювалась із жорсткою централізацією управління і детальною регламентацією господарської діяльності. Разом із відкиданням економічної відокремленості підприємств і недооцінки товарно-грошових відносин це вело до значного поширення адміністративно-командних методів управління, заохочувало суб’єктивізм.
3. Система оцінки економічного розвитку ґрунтувалась на валових об’ємних показниках, які включали не лише кінцевий результат, а й проміжний продукт. Гіпертрофоване значення надавалось темпам зростання обсягу виробництва продукції без урахування структурних змін, якості економічного зростання, його впливу на соціальну сферу, розвиток людини. Особливості, притаманні екстенсивній формі економічного зростання, трактувались як загальні закономірності соціалістичного відтворення.
Подібні умови, перетворившись на стереотип економічного мислення, серйозно ускладнили перехід економіки на рейки інтенсивного розвитку, боротьбу за вищу ефективність виробництва.
4. Дуже бідними відображались соціальна структура суспільства, багатогранність і суперечливість економічних інтересів.
Окремі працівники і трудові колективи розглядались лише як слухняні виконавці волі вищих органів. Це неодмінно вело до недооцінки демократичних начал в управлінні економікою і суспільством у цілому. Була забута ідея соціалістичного демократичного управління, більш того, вона стала сприйматися як вияв “ревізіонізму”.
» следующая страница »
1 ... 160 161 162 163 164 165166 167 168 169 170 ... 220