8.2. Змістові теорії мотивації
Основу мотивації складають мотиви, під якими розуміють активні рушійні сили, що визначають поведінку живих істот. Поведінка людини мотивована.
Психолог Маслоу розрізняв п’ять мотивів, основу яких складає задоволення первинних потреб: “дихання, спрага, голод, тепло”. Як тільки первинні потреби задоволені, ця мотиваційна група відпадає. “Ситого не привабиш хлібом”. Хліб важливий для тих, хто його не має. Якщо ж безпосередня загроза життю людей перестає існувати, вони прагнуть до безпеки. І ні за що не хочуть опинитися на тій же сходинці бідності.
Наступна мотиваційна сходинка - “контакт і причетність”, “престиж, становище, визнання”. Вищий мотив у піраміді, побудованій Маслоу, складає “самореалізація”, прагнення людини реалізувати себе у своїй справі, у творчості.
Правило: “Наступна сходинка мотиваційної структури має значення лише тоді, коли попередні сходинки пройдені”.
Мотивувати співробітників - значить надати їм шанс реалізуватися в процесі роботи. Співробітник повинен бути знайомий з успіхом. Успіх - це реалізована мета. Він також повинен мати можливість пізнати себе в результатах своєї праці, знайти себе в ній.
Ієрархія потреб за Маслоу
Мабуть, найвідоміша змістова теорія мотивації була розроблена Абрахамом Маслоу. Його теорія ієрархії потреб допускає, що в основі мотивації людини лежить комплекс потреб, причому потреби конкретного індивіда розташовуються в ієрархічному порядку (рисунок 8.1). А. Маслоу [2, с.504] виділив п’ять основних типів мотивуючих потреб (у порядку зростання).
1. Фізіологічні потреби. Це базові потреби людини, тобто потреба в їжі, воді та сексі. В організаційному середовищі до них відносяться потреби в належному опаленні, чистому повітрі та гарантіях оплати праці.
2. Потреби в безпеці. Потреби в безпечному фізичному й емоційному оточенні, відсутності безпосередніх погроз, тобто потреби у свободі від насильства й у суспільному порядку. В контексті організації маються на увазі потреби в безпечних умовах праці, додаткових пільгах і гарантіях збереження робочого місця.
3. Відносини приналежності. Потреби в приналежності відбивають бажання людини бути прийнятим серед своїх однолітків, мати друзів, бути членом групи, бути улюбленим. В організаціях потреби в приналежності визначають бажання встановлювати гарні взаємини з колегами по роботі, брати участь у робочих групах і підтримувати гарні відносини з начальством.
4. Потреби в самоповазі. Дані потреби пов’язані з бажанням мати позитивну думку про самого себе і користуватися увагою, повагою і визнанням з боку інших людей. У рамках організацій ці потреби є мотивацією для визнання, прийняття на себе додаткових обов’язків, підвищення свого статусу й одержання кредиту довіри для роботи на користь організації.
5. Потреби в самовираженні. Вища категорія потреб - це прагнення людини до самореалізації. Досягти самовираження - значить цілком розкрити свій потенціал, підвищити рівень компетентності і взагалі стати краще. В організаціях ці потреби можуть бути задоволені шляхом надання співробітникам можливостей особистого зростання, прояву творчих здібностей, підготовки для одержання більш складних завдань і просування по службі.
=1
со
о
со
та
і- ш
о: о
І °
ГО (О
00
1
0)
00
о
ге
со
=г
ге
&
о
а>
=г
о
&
= 2 СІ X
2 ш о. >, * е-Е
- Ш
ю
о 0.
со
а;
"аз
» следующая страница »
1 ... 214 215 216 217 218 219220 221 222 223 224 ... 374