Системні дослідження вимагають збереження цілісності досліджуваної системи, її єдності з навколишнім середовищем і наступної спрямованої упорядкованості елементів системи, а удосконалювання цих елементів повинно бути спрямоване на поліпшення функціонування всієї системи.
Дослідження процесів управління виробництвом складається з цілком визначених послідовних етапів:
а) постановка задачі та визначення цілей дослідження;
б) обстеження існуючих форм і методів управління виробництвом, їх оцінка і порівняльний аналіз;
в) визначення “вузьких місць” в управлінському процесі;
г) визначення факторів, що відіграють головну позитивну і негативну роль в управлінні досліджуваним об’єктом;
д) пошук критеріїв, що оцінюють ефективність управління;
е) розробка рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності управління.
5.5. Взаємозв'язок елементів управління
Виходячи із суті управлінської діяльності, виділяють наступні елементи управління: ціль, ситуація, проблема, рішення.
Ціль визначає сенс виконання пронесу управління. Процеси реалізуються для досягнення мети. Тому процес управління передбачає постановку мети, заради якої він буде виконуватися.
Ситуація - це стан підсистеми, якою управляють. Ситуація в процесі управління виникає тоді, коли з’являються відхилення в діяльності об’єкта управління або коли на об’єкт мають вплив фактори зовнішнього середовища. Ситуації в процесі управління створюють проблеми, які повинні вирішувати менеджери.
Проблема - це необхідність обґрунтування і вибору певної позиції у вирішенні ситуації, яка виникла.
Конкретний вплив на ситуацію здійснюється через рішення, яке є заключним і найбільш відповідальним елементом у процесі управління. Рішення передбачає вибір найефективнішого варіанту впливу на ситуацію, яка виникла.
Управління підприємством можна представити як одночасне або послідовне здійснення великої кількості процесів управління, які реалізуються різними рівнями ієрархії, підрозділами або окремими менеджерами, у зв’язку з чим кожне підприємство має відповідний організаційний механізм.
Організаційний механізм господарювання включає:
- правила, організаційно-правові нормативи і стандарти, що визначають і регулюють структуру управління, обов’язки, права та відповідальність органів управління й управлінських працівників, організацію процесу їхньої діяльності;
- розподіл робіт між різними виконавцями;
- оснащення управлінської праці засобами оргтехніки, чисельність працівників в управлінні, матеріальне і моральне стимулювання їхньої праці.
Отже, організаційний механізм охоплює організацію структури управляючої системи (статики) і організацію процесу функціонування системи, якою управляють (динаміки).
В економічній літературі сформульовано емпіричні правила організації управління: єдність мети; розумна ієрархія; стійкість; безперервне удосконалення; пряме підпорядкування; обсяг контролю; порівнюваність, відповідність даним повноваженням; виключення, пріоритет завдань; комбінування.
Ці правила мають неоднакову актуальність для різних трудових колективів, і їх слід застосувати в різному поєднанні.
Центральним елементом організаційного механізму є структура управління, за допомогою якої поєднуються різні сторони діяльності підприємства (технічна, економічна, виробнича, соціальна), регламентуються внутрішні виробничі зв’язки і досягається стійка система службових взаємовідносин між структурними підприємствами і працівниками апарату управління. Отже, від структури управління значною мірою залежить дієвість усього господарського механізму.
» следующая страница »
1 ... 128 129 130 131 132 133134 135 136 137 138 ... 374