Розробляючи те чи інше рішення, менеджер обов’язково повинен відповісти собі на запитання:
- Для чого потрібне рішення?
- Які зміни дасть це рішення?
- Яка основна мета рішення?
Він повинен виразно уявляти собі строки і умови виконання прийнятих заходів, можливі негативні наслідки від їх здійснення, враховувати аргументи осіб, які пропонують те чи інше рішення.
Вимоги до управлінських рішень менеджера
До управлінських рішень менеджера пред’являються такі вимоги: цілеспрямованість, вибір головної проблеми, об’єктивність, своєчасність, компетентність, комплексність дієвість та конкретність.
1. Цілеспрямованість. Кожне рішення повинно визначати конкретні цілі та задачі трудового колективу, встановлення завдання безпосереднім виконавцям трудового процесу, мобілізувати ресурси для безумовного досягнення цих цілей, рішення першочергових задач і встановлених завдань.
Безцільні рішення нікого і ні до чого не зобов’язують, а звідси вони не мають сили управлінського впливу.
Складні управлінські рішення мають кілька цілей, які можуть доповнювати одна іншу, а можуть бути і суперечливими. Так, якщо менеджер відмовляється від послуг залучених працівників, ставить мету економі витрат на оплату праці, то досягнення цих цілей може привести до перевантаження працівників, а звідси
—зниження якості робіт, що виконуються.
2. Вибір головної проблеми. Багато менеджерів займаються вирішенням багаточисленних дрібних питань і не знаходять головної проблеми, рішення якої сприяло б усуненню або ліквідації наявних недоліків у роботі колективу. Слабким є той менеджер, який хватається за рішення дрібних, другорядних справ і витрачає на це свої сили, не може вирішувати ключові питання, від яких залежать успіхи в роботі.
3. Об’єктивність управлінського рішення. Кожне управлінське рішення менеджера за своєю природою носить суб’єктивний характер. Але необхідність у прийнятті того чи іншого рішення настає незалежно від бажання менеджера, тобто об’єктивно. Звідси уважне вивчення реального ходу подій у розвитку виробництва і зовнішніх умов дає можливість правильно зорієнтуватися, відповідним чином відреагувати, визначити необхідний напрям діяльності колективу для досягнення найкращих результатів у тих умовах, які уже склалися.
Ігнорування об’єктивності, фактичного стану справ, абстрагування від реальних обставин призводе до суб’єктивізму, відриву від реальних умов виробництва.
4. Своєчасність прийняття і реалізації рішень. Динамічність подій у реальному житті організації постійно висувають перед менеджером все нові й нові проблеми, їх не завжди видно і важко визначити на скільки вони є важливими і взаємопов’язаними з іншими невирішеними питаннями. Досвідчені керівники “відчувають” появу проблеми та її можливі наслідки, встигають своєчасно звернути увагу спеціалістів і вжити певні заходи.
Несвоєчасне вирішення проблем призводе до великих витрат наявних ресурсів.
5. Компетентність управлінських рішень. Прийняття рішення є практичним застосуванням знань менеджера, принципів управління, навичок керівництва колективом, урахування умов і особливостей конкретної ситуації. Вона передбачає правомочність посадової особи або колективного органу приймати конкретне рішення.
Розподіл повноважень між службами управління є основою правильного розподілу навантажень по розробці і реалізації рішень.
Загальне правило цієї вимоги є те, що керівник, спеціаліст або орган управління не повинні приймати рішення, що віднесені до компетенції своїх підлеглих і в той же час не перевищувати своєї влади у прийнятті рішень.
Приймаючи рішення за підлеглого, менеджер знижує відповідальність останнього за кінцеві результати, наслідки роботи.
» следующая страница »
1 ... 127 128 129 130 131 132133 134 135 136 137 ... 240