Разом з тим, диференційна рента від цих ділянок, пов'язана з місцезнаходженням ділянки відносно ринку збуту, різнилася інколи в десятки разів. Тому в 1997 році для розв'язання цієї проблеми було здійснено перехід до оподаткування землі згідно з грошовою оцінкою, хоча фіксовані ставки за одиницю площі збереглися для земель, грошову оцінку яких не проведено. Як і в більшості країн, методика грошової оцінки не повністю враховує різницю в ренті.
Якщо в цілому порівняти земельні податки з іншими, то вони не мають суттєвих недоліків, але водночас мають цілий ряд переваг:
1. Кожен сплачує цей податок залежно від свого володіння. Тому в даному випадку найбільш чітко дотримані принципи соціальної справедливості.
2. Щоб сплатити даний податок, на землі необхідно вести господарство. В цьому проявляється стимулююча функція податку.
3. Це податок, від якого практично не існує способів ухилення.
Нині в Україні плата за землю сплачується або власниками ділянки, або землекористувачами.
Платниками є як юридичні, так і фізичні особи.
Ставки податку встановлюються:
a) у відсотках до грошової оцінки;
b) у копійках за одиницю площі в залежності від типу землі.
Найвища ставка характерна для земель населених пунктів, які знаходяться в користуванні підприємств, та для земель природоохоронних зон, що також передані у користування. Але ще до сьогоднішнього дня в Україні повністю не завершено грошову оцінку земель. Тому тимчасово для земель, які ще повністю не оцінені, застосовують фіксовані ставки податків у копійках за м2 .
При стягненні плати за землю у курортних населених пунктах застосовують підвищені коефіцієнти.
Пільги з плати за землю не так часто змінюються, як з інших податків і є більш усталеними. Можна виділити три основні групи пільг:
1) для ділянок загальнодержавного, соціального та культурного, природничого призначення (заповідники, ботанічні сади, зоопарки і т.д.);
2) для деяких, визначених законом установ (науково-дослідні та навчальні заклади сільськогосподарського призначення, місцеві органи влади, органи прокуратури дитячі санаторно-курортні, оздоровчі заклади, вітчизняні заклади освіти, культури, охорони здоров'я, релігійні організації, що займаються підприємницькою діяльністю);
3) для фізичних осіб (пенсіонери, інваліди І - ІІ груп, постраждалі від Чорнобильської катастрофи і т.д.).
Податок сплачується до 15 числа місяця, наступного за звітним.
Надходження від цього податку повністю зараховуються до місцевих бюджетів і мають цільове призначення. Вони можуть використовуватися лише на такі цілі:
1) Фінансування заходів з охорони земель та підвищення їх родючості.
2) Ведення земельного кадастру, землеустрій та моніторинг земель.
3) Створення земельного інноваційного фонду.
4) Компенсація власникам витрат, пов'язаних із консервацією земель не з їх вини.
5) Проведення земельної реформи.
Податок на промисел стягується з різних видів промислів, які приносять доход. Метою введення цього податку в Україні було поповнення місцевих бюджетів за рахунок оподаткування таких доходів фізичних осіб, які, як правило, не оподатковуються іншими видами податків, оскільки податковим адміністраціям важко проконтролювати їх отримання.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про податок на промисел" платниками цього податку є громадяни України, іноземці та особи без громадянства — ті, що постійно проживають в Україні, і ті, що не мають постійного місця проживання, — за умови, що вони не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють несистематичний (не більше чотирьох разів протягом календарного року) продаж виготовленої, переробленої або придбаної продукції, речей, товарів.
» следующая страница »
1 ... 33 34 35 36 37 3839 40 41 42 43 ... 69