Операційний менеджмент

0

Чиста потреба

0

ЗО

0

0

0

40

зо

0

0

55

Планові терміни випуску

 

80

 

 

 

100

 

 

 

55

Планові терміни запуску

80

 

 

 

100

 

 

 

55

 

 

Отже, розглянувши різні методи планування матеріально­го забезпечення (ПМЗ) при залежному попиті (у виробництві), можна зазначити, що техніка окремого економічного періоду в цьому разі матиме перевагу.

Окремий економічний період (приклад 7) — 490 грн.

Оптимальний рівень виробництва (замовлення) (приклад 6) - 718 грн.

Техніка «партія за партією» (приклад 5) — 700 грн.

Але, незважаючи на перевагу в даному разі методу ОЕП, це не повинно підштовхувати операційний персонал до по­спішних висновків щодо переваг даної техніки. По-перше, ви­трати можуть змінюватись внаслідок зміни планової потреби. По-друге, у відповідності з теорією ПМЗ новий розмір партії повинен перераховуватися з кожною зміною, що виникає в ієрархії ПМЗ. На практиці це призводить до нестабільності і є небажаним. Тому остаточний висновок — це використання тех­ніки «партія за партією», яка загалом для ПМЗ є найкращою і дає найвищі економічні результати.

11.2.                 Планування виробничих ресурсів

Головний недолік ПМЗ в тому, що система не пов’язана з виробничими потужностями. Це може не мати великого зна­чення, якщо основний виробничий план точно відповідає на­явному обладнанню, але програму ПМЗ часто видає агрегат­ний план, який з потужностями організації не збігається. Ця проблема вирішена в системі планування виробничих ресурсів (ПВР). Загальна схема роботи ПВР подана на рисунку 11.1.

Результатом роботи системи є детальний план завантажен­ня обладнання (виробничих потужностей) плюс все те, що видає система ПМЗ; таким чином, у систему ефективно вклю­ченні етапи агрегатного і календарного планування.

Яка б складна система не використовувалась, вона не при­веде до успішного виробництва, якщо плани не будуть ефек­тивно доведені до цехів. З іншого боку, для забезпечення конт­ролю необхідний налагоджений зворотний зв’язок з виробни­чим процесом. У найпростішій ручній системі по кожній партії чи роботі ведеться супроводжуюча документація, в якій вка­зується номер партії, продукт і, якщо партія виробляється не в запас, номер замовлення; також перераховуються всі стадії тех­нологічного процесу з вказівкою щодо відповідної кількості і планових термінів. По завершенні чергової стадії час і фактич­на кількість заготовок фіксується у супроводжуючій накладній, і партія разом з документацією переходить в міжопераційний запас, а звідти надходить на наступну операцію. Накладна ви­значає партію та графік її виготовлення і служить документом, що дає допуск для початку виконання чергової стадії.

Рис. 11.1. Планування виробничих ресурсів

Супроводжуюча накладна не забезпечує зворотного зв’яз­ку і тому супроводиться набором робочих карточок, по одній на кожну стадію техпроцесу, а також бланками заявок на мате­ріали та компоненти зі складу. В карточці міститься практично та сама інформація, що і в накладних; також в них відводиться місце, в яке оператор вписує фактичну кількість і час. Коли партія передається на наступну стадію, заповнена карточка повертається диспетчеру, тим самим створюючи зворотний зв’язок планування з виробничим процесом.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 72 73 74 75 76 7778 79 80 81 82  ... 108