Серед науковців, які мають помітні досягнення у даному напрямку слід відзначити С. Кордонського [26], Ю. Латова [30], В. Радаєва [45], Р. Капелюшни- кова [19], Р. Вишневского [7], В. Волкова [8], О. Турчинова [52], та інших. У їх роботах досліджується вплив дорадянської, радянської та пострадянської економічної культури на масштаби і форми позалегальної діяльності; аналізуються особливості “тіньової” економіки в умовах перехідного періоду; відзначається специфічність ролі місцевих владних та бізнесових еліт у “тіньових” процесах; робляться застереження від загрози довготривалої консервації перехідного стану; пропонуються сценарії подолання інституційної кризи; вказуються перешкоди на шляху детінізації. Особлива увага звертається на необхідність створення досконалої правової бази, яка б забезпечила надійний захист прав власності та розвиток системи контрактних відносин, оскільки лише за таких умов економічні процеси набувають ознак стабільності, прозорості та передбачуваності.
Зменшення невизначеності результатів економічної взаємодії сприяє розповсюдженню безособового обміну та розвитку таких особливо ефективних його форм як складні, багатосторонні та довгострокові контракти. Однак відзначається і те, що при масштабних змінах у виробничих відносинах, які характерні для періоду трансформації, жорсткість та інертність формальних інституцій може виявитися перешкодою для появи нових форм і способів адаптації. Виходячи з логіки розвитку подій та міркувань доцільності, раціональні економічні агенти починають схилятися до порушення офіційних норм і надавати перевагу діяльності за неформальними правилами поза правовим полем. Все це є цілком природнім і навіть у певній мірі необхідним для виживання у складних умовах, що швидко змінюються. Неписані закони і неявні контракти можуть деякий час досить ефективно виконувати роль амортизаторів різного роду трансформаційних потрясінь. Вони певною мірою впорядковують відносини у тих сферах, що належним чином не врегульовані законодавством, а також зменшують соціальну напругу та стримують прояви невдоволення найбідніших верств населення, оскільки дозволяють їм хоч і нелегально, але все таки отримувати мінімальні засоби для існування. Дана ситуація може розвиватися за різними сценаріями. Один з найкращих передбачає поступове узаконення тих неформальних правил, які підвищують ефективність економічної системи разом з витісненням тих, що перешкоджають її функціонуванню. У гіршому випадку формальні правила надовго залишаються неузгодженими з неформальними, при домінуванні останніх у практиці господарювання. У суспільстві можуть сформуватися досить впливові групи з
особливими інтересами, основним джерелом збагачення яких є не успіхи у справедливій і відкритій конкурентній боротьбі, а краще вміння та більші можливості діяти поза законом. Зосередивши у своїх руках значні економічні ресурси та до- сягши високого становища у політичній та державній ієрархії, вони здатні блокувати будь-які не вигідні для них зміни у інституційному середовищі.
Тривале домінування неформальних інституцій загрожує важкими наслідками: поширенням зловживань, опортуністичної поведінки, нееквівалентного обміну, бідності, що врешті-решт обертається економічним застоєм і занепадом. За таких умов перехідна економіка перетворюється на стаціонарно перехідну [19, c. 145]. Таку економіку можна розглядати як особливий випадок системної економічної пастки. З одного боку існує загальне розуміння того, що економіка заходить у глухий кут, з іншого - бажаючі змінити становище позбавлені необхідних для цього можливостей і ресурсів. Ті ж, хто ресурси і можливості має, зазвичай зацікавлені у збереженні даної ситуації, оскільки вона дозволяє їм ще більше збагачуватися і зміцнювати владні позиції. Проблема ускладнюється ще й тим, що навіть при масовому невдоволенні тінізацією, охочих активно боротися з нею виявляється обмаль. Більшість остерігається витрат і втрат, що неминучі на першому етапі змін. Навіть найбідніші, сяк-так пристосувавшись та навчившись здобувати невеличкі тіньові доходи, не бажають їх втрачати і стають лояльними. Р. Капелюш- ников вказує на ще одне “фундаментальне протиріччя”, яке перешкоджає виходу із пастки стаціонарно перехідної економіки у пострадянських країнах. “Воно полягає у тому, що універсалістську програму потрібно буде втілювати в життя апарату, який сам є продуктом попередньої епохи, мислить виключно в категоріях неявних угод і нездатен працювати інакше, як використовуючи все ті ж непублічні тіньові технології” [19, c. 145]. Слід додати, що невміння працювати поза “тінню” є не єдиною, а можливо і не головною причиною небажання утверджувати легальні правила політичної та економічної гри. Державні посадовці зацікавлені у збереженні стаціонарно перехідного стану ще й тому, що він є вигідним для них у матеріальному плані. Саме за таких умов бюрократія найменше обмежується, рішення чиновників мають найбільшу вагу, а можливості отримання ними незаконних доходів максимально збільшуються.
» следующая страница »
1 ... 71 72 73 74 75 7677 78 79 80 81 ... 241