На нашу думку, вирішальною умовою, яка буде спонукати імпортера технології до вибору організаційної форми трансферу у формі ліцензування, є його впевненість у тому, що йому гарантують повноту переданої технології, оскільки ефективність технології проявлятиметься за повної відповідності умов її використання вимогам технічної документації.
Другою організаційною формою трансферу, в основі якої лежать рівномірні контрактні відносини, є кооперування. Як правило, воно здійснюється з метою об’ єднання ресурсних можливостей, що може бути використано для доведення лабораторних технологій до рівня прикладних, спільного створення техніки на замовлення третьої сторони тощо. Досліджуючи особливості та умови застосування цієї форми трансферу технологій, С. Валдайцев наводить найбільш поширені схеми такого співробітництва підприємств, зауважуючи, що вони охоплюють коротко- і середньотермінові періоди [12, с. 16-18]:
- науково-виробниче кооперування - взаємодія підприємств без створення спільних структур, що може включати в себе доробку технологій для їх впровадження у виробництво, взаємні домовленості про постачання сировини та матеріалів, консультаційні послуги;
- спільні підрозділи - взаємодія підприємств з утворенням організаційної структури, що фінансується за домовленістю сторін і спрямована на доопрацювання наукових розробок, доведення рівня технології до впровадження у виробництво;
- постачання обладнання та високотехнологічної сировини;
- за схемою “запозиченого слуги”, яка передбачає відрядження ключового працівника для виконання інженерних, техніко-технологічних робіт, які необхідні підприємству-партнеру.
Перевагами кооперування як форми трансферу технологій є економія витрат на створення організаційних структур; можливість одночасного застосування різних форм кооперації відповідно до поставлених виробничих завдань і стратегії підприємства. Однак ефективність кооперування залежить від того, наскільки чітко визначені вихідні позиції (доробок) кожного учасника, що впливає на розподіл їх подальших обов’язків і винагороду.
Недоліками кооперування є те, що основний наголос у технологічному обміні ставиться на виконанні конкретних виробничих завдань, а не на підвищенні загальної ефективності виробничої системи, а також те, що в процесі співпраці використовуються, як правило, технології, що знаходяться на останніх стадіях інноваційного циклу.
До найпоширеніших форм нерівномірних відносин, що служать організаційною формою трансферу технологій, відносять франчайзинг. Ця організаційна форма передбачає взаємодію двох сторін - франчайзера, сторони, яка диктує умови контракту (отже, має більше переваг) і виступає в ролі експортера виробничої технології та франчайзі - сторони, що готова виготовляти продукцію за технологією та умовами, запропонованими франчайзером.
Залежно від сфери діяльності та тісноти зв’язків франчайзера і франчайзі розрізняють торговий (продуктовий) франчайзинг, виробничий франчайзинг та франчайзинг бізнес-формату [47]. Підтримка трансферу виробничих технологій здійснюється в умовах виробничого франчайзингу та франчайзингу бізнес-фор- мату (останній відрізняється від виробничого франчайзингу ширшим спектром організаційно-технічних послуг, що надаються франчайзером).
Сутністю виробничого франчайзингу є виробництво на підприємстві фран- чайзі продукції під торговою маркою франчайзера з дотриманням усіх вимог переданої виробничої технології. Цей вид відносин об’єднує форми оренди, купівлі-продажу та представництва [43, с. 72-75].
» следующая страница »
1 ... 173 174 175 176 177 178179 180 181 182 183 ... 241