Концепції інституціональної економічної теорії в управлінні розвитком соц-екон. систем

Як відомо, в сучасному економічному просторі можуть існувати різні орга­нізаційні форми обміну ресурсами, які, залежно від інтересів суспільства та ство­рених ним умов, можуть тяжіти або до ринку, або до неринкових методів передачі.

Досконалого ринку, який мав би бути регулятором економічної взаємодії між агентами і забезпечувати вільний обмін товарами і послугами, не існує через асиметрію інформації в різних суб’єктів ринку, неповноту його принципів - сво­боди вибору, конкуренції, вільного ціноутворення. Не може бути і чистої проти­лежності ринку - повного адміністрування економічних процесів. Зважаючи на це, в економічній літературі виділяють різні форми обміну ресурсами: суто ринкові і наближені до них, контрактні, нерівномірних відносин, злиття [4]. Застосування такого підходу, на наш погляд, розширює можливості дослідження ефективності застосування певної організаційної форми трансферу, оскільки дає змогу враху­вати вплив на вибір способу передачі технології інституційних чинників (особливо тих, які характеризують рівень захищеності прав власності на об’єкт трансферу, що проявляється через величину відповідних трансакційних витрат).

На нашу думку, аналогічний підхід можна застосувати і до організаційних форм трансферу технологій, уточнивши, відповідно до предмета досліджень, кла­сифікаційні ознаки (рис. 2.18).

Рис. 2.18. Класифікація організаційних форм трансферу технологій за ступенем прояву ринкових відносин

Так, наближені до ринкових організаційні форми (придбання техноло­гічного обладнання та інжиніринг) характеризуються чіткою визначеністю прав власності на об’єкт передачі. Це особливо стосується першої форми. Вона є най­простішою та абсолютно ринковою формою трансферу технології, оскільки взає­мовідносини між експортером і імпортером регулюються попитом і пропозицією та характеризуються однаковим рівнем прав сторін угоди. Як правило, такого роду взаємовідносини доповнюються послугами з налагоджування, надання техноло­гічної документації з роботи та використання обладнання, підкріплюються дого­вором про післяпродажний сервіс.

З точки зору покупця, перевага купівлі обладнання перед іншими орга­нізаційними формами полягає в здешевленні загального процесу передачі вна­слідок зменшення трансакційних витрат, необхідних для подолання опортуністич­ної поведінки продавця (можливого приховування закладених в устаткуванні особ­ливостей, які можуть ускладнити роботу з ним у майбутньому і вимагатимуть додаткових витрат). Це досягається чіткою специфікацією характеристик облад­нання, зафіксованих у супровідній документації. До того ж, покупець може куп­ляти за цією формою вже знайоме йому обладнання (наприклад, для дооснащення при збільшенні виробничих потужностей). Однак суттєвим недоліком такої форми трансферу є те, що технологічне устаткування, яке вільно продається, здебіль­шого містить технології, що вже існують на ринку. Отже, таку форму трансферу технологій доцільно застосовувати у тих галузях, які виготовляють традиційну продукцію із довгим життєвим циклом, для якої технологічна новизна не відіграє вирішальної ролі у забезпеченні її конкурентоспроможності. Крім того, ця форма придатна для технологічного розвитку підприємств тих країн, які знаходяться на нижчому рівні технологічного укладу.

Другою ринковою формою трансферу технології є інжиніринг. У науковій літературі її характеризують як “організаційну форму надання платних послуг, пов’язаних з підготовкою і забезпеченням процесу вдосконалення виробництва, результатом яких є досягнення загального корисного ефекту” [9, с. 183]. Вони можуть охоплювати як послуги з підготовки нового виробничого процесу, так і послуги із забезпечення належних умов для здійснення існуючого виробничого процесу. У першому випадку досліджується техніко-технологічний стан підприєм­ства, визначаються потреби і способи його технологічного оновлення, надаються консультації з придбання обладнання і відповідна проектно-технічна докумен­тація, здійснюється перепідготовка і навчання персоналу. Тому інжиніринг дуже часто вважається доповнюючою ланкою трансферу технологій, яка передує прид­банню обладнання. У другому випадку надаються консультації з поліпшення умов використання та розширення можливостей застосування наявного обладнання, тобто нова технологія передається у формі знань. Можливий і так званий повний інжиніринг, який охоплює увесь перелік робіт, пов’язаних з впровадженням на підприємстві замовника нової техніки та технології, в тому числі забезпечення пуско­налагоджувальних та наглядових робіт за технологічним обладнанням і проце­сами, а також розробку на новій технологічній основі виробничої стратегії фірми та обрахунок пов’язаних з цим економічних процесів [57, с. 598-600].

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 170 171 172 173 174 175176 177 178 179 180  ... 241