Як бачимо, з одного боку, без державного регулювання процесу інсти- туційних трансформацій створення досконалого ринку неможливе. З іншого, саме державна влада за певних умов може стати головною силою, що протистоїть ринковій економіці. Тому важливою рисою цільової моделі трансформації має бути наявність такої інституційної системи, яка б обмежувала корисливі устремління та свавілля представників влади, чітко визначала функції державних установ і забезпечувала можливість громадського контролю за їх виконанням.
Слід відзначити, що роль держави у створенні інституційних основ ринку не обмежується прямою участю у законотворчості. Важливою її функцією є забезпечення дотримання демократичних процедур прийняття правових рішень. Демократизація процесу трансформації економічних інституцій передбачає запровадження консенсусного принципу, відповідно до якого правові норми повинні з’ являтися в результаті демократичного обговорення, що дозволяє найповніше враховувати інтереси всіх зацікавлених сторін. Лише за таких умов законодавчі акти одержать широку підтримку і державі не доведеться докладати надмірних зусиль і витрачати великі кошти на забезпечення їх примусового виконання.
Недорозвиненість демократичних процедур та ігнорування консенсусного принципу стало однією з причин того, що немало правових актів, які приймаються в Україні “.вигідні лиш одній стороні - законодавцю, або тим, хто за ним стоїть” [13, с. 13]. Поширеними є випадки, коли “.організації, що ініціюють прийняття правових норм, переслідують виключно групові цілі і не турбуються про “споживачів” інституціональної продукції” [13, с. 13]. А ті, у відповідь, не хочуть брати на себе турбот з добровільного виконання цих норм.
Отже, демократія є важливою умовою становлення ринкових відносин. Але разом з тим, поспішна і не узгоджена з темпами економічних перетворень демократизація політичної сфери може призвести і до небажаних наслідків. Це підтверджується досвідом системних трансформацій в Україні та інших державах СНД, де демократичні політичні реформи здійснювалися паралельно з ринковими економічними або навіть попереду них. Як виявилося, форсована політична демократизація без створення відповідних економічних передумов не прискорила, а навпаки, загальмувала розвиток ринкових відносин.
Досвід перших років перехідного періоду показав, без відповідних економічних передумов демократизація призводить до послаблення політичної влади, що вкрай негативно позначається на розвитку цивілізованого ринку. Але це не значить, що слід впадати в іншу крайність і робити висновок, що найкращі умови для ринкових реформ забезпечує авторитарне правління. Це свідчить тільки про те, що “успішні реформи здатна проводити лише сильна влада, тобто така влада, яка може реалізовувати закони і розпорядження, які нею приймаються” [15, с. 32]. Можна цілком погодитися із Ю. Ольсевичем, який, аналізуючи форми правління, найбільш сприятливі для розвитку ринкових відносин, стверджує. ”Краще за все, якщо це сильна демократія, орієнтована на національні інтереси. Але слабка державна влада - як авторитарна, так і демократична - могила ефективного ринку” [15, с. 32].
Підтвердженням хибності тези про нероздільність демократичних політичних і ринкових економічних реформ є досвід системної трансформації у Китаї, де сильна політична влада, не ослаблена поспішною, непродуманою демократизацією, стала запорукою послідовного і відносно успішного здійснення ринкових перетворень.
Не підтвердився вітчизняним та світовим досвідом і теоретичний висновок про несумісність демократичних та ринкових перетворень з державним регулюванням і плануванням господарської діяльності. На сьогоднішній день накопичено достатньо емпіричного матеріалу для того, щоб зробити висновок, що саме захист демократії, коли це необхідно, вимагає гранично жорсткого регулювання господарства в рамках закону. Навіть найбільш ліберально налаштованим економістам і політикам важко не погодитися з тим же Ю. Ольсевичем, який констатує. “Тридцятирічний післявоєнний досвід Франції, Японії та інших країн однозначно говорить про те, що за скрутних умов саме народногосподарський план став головним інструментом в руках демократичної держави, що забезпечувала становлення і розвиток національного ринку” [15, с. 32]. Ще одним підтерджен- ням цієї тези стало стрімке економічне піднесення у 80-90 роках ХХ століття Південної Кореї, Тайваню та інших східноазійських країн, однією з визначальних умов якого було вдале поєднання державного регулювання і планування з розвитком ринкових відносин.
» следующая страница »
1 ... 10 11 12 13 14 1516 17 18 19 20 ... 241