Міжнародні економічні відносини

Вільна економічна зона — це частина території однієї держави, у ме­жах якої діють пільговий режим господарювання і зовнішньоекономі­чної діяльності, на якій ввезені товари розглядаються як об’єкти, що знаходяться за межами національної митної території щодо права імпорту та відповідних податків і не підлягають звичайному митному контролю та оподаткуванню.

Різні держави залежно від проблем, що стоять перед ними, покла­дають на ВЕЗ вирішення різноманітних завдань свого національного економічного розвитку.

На сучасному етапі переважають такі головні завдання, які вирішу­ються за допомогою ВЕЗ:

-  нарощування експортного потенціалу;

-     збільшення інвалютних доходів держави;

-     використання сучасного управлінського і професійного досвіду;

-     активізація спільної з іноземними інвесторами підприємниць­кої діяльності;

-     прискорення соціально-економічного розвитку окремих регіонів і галузей економіки;

-  залучення іноземних інвестицій і технологій;

-     інтеграція економіки в систему світогосподарських зв ’язків;

-     формування нових (додаткових) робочих місць.

Процес створення ВЕЗ грунтується на таких основних принципах і критеріях:

-  функціональне призначення, цілі та галузева спрямованість зони;

-  техніко-економічне обгрунтування, головними завданнями яко­го є визначення зв’язку майбутньої зони з міжнародними ринками, у т.ч. транспортні та телекомунікаційні можливості; рівень розвитку інфраструктури, особливо банківської і страхової справи, аудиту, біржо­вої та інформаційної мережі; інтенсивність і напрями промислового розвитку, забезпеченість кадрами відповідного профілю й кваліфікації, джерела та обсяги фінансування;

-  формування механізму оподаткування, ціноутворення, валютно- фінансового та митного регулювання, міграційної служби;

-   визначення іноземних партнерів, що запрошуватимуться до співпраці у ВЕЗ.

Головні особливості ВЕЗ порівняно з іншою територією країни:

-  наявність податкових, митних та амортизаційних пільг;

-  суттєва організаційна та управлінська самостійність;

-  високий рівень виробничої та соціальної інфраструктури;

-  стимулювання високопрофесійної структури зайнятих;

-  широке використання у розрахунках ВКВ;

-  достатнє надходження сировинних та інвестиційних товарів.

Основними вимогами до розміщення ВЕЗ є:

-  сприятливе географічне положення по відношенню до зовнішньо­го та внутрішнього ринків та наявність розвинутих транспортних ко­мунікацій;

- розвинутий потенціал, наявність виробничої та соціальної інфра­структури;

-  значний природно-ресурсний потенціал.

Усі економічні зони, які існують у світовій практиці можна поділи­ти на такі групи:

- зовнішньоторговельні зони — частина території, де товари інозем­ного походження можна зберігати, купувати та продавати без сплати митних зборів;

-  комплексні виробничі зони — частина території держави, на якій впроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінан- совий, митний) режим економічної діяльності;

- науково-технічні зони — зони, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового та виробничого потенціалу, до­сягнення нової якості економіки шляхом стимулювання досліджень з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у виробниц­тво;

-  туристично-рекреаційні зони створюються в регіонах, які мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою активізації підприємницької діяльності у сфері туристичного бізнесу;

-  банківсько-страхові (офшорні) зони — особливо сприятливий ре­жим застосування банківських та страхових операцій в іноземній ва­люті для обслуговування нерезидентів; нині у світі нараховується близь­ко 1300 різноманітних офшорних зон, які залучають більше 35 % світо­вого грошового капіталу. Власники офшорних компаній платять по­вне мито при реєстрації, а також щорічно вносять фіксовані невеликі платежі за надання безподаткового статусу, що приносить дохід у бюд­жет офшорної території;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 85 86 87 88 89 9091 92 93 94 95  ... 169