Міжнародні відносини 1945-1975 років

Китаю стривожила як СРСР, так і США. Обидві держави, кожна з свого боку, дали зрозуміти КНР, що не потерплять її втручання.

За пропозицією радянської сторони 4—9 січня 1966р. в Ташкенті за посередництва голови радянського уряду О. Косигіна відбулись перего­вори між головами уряду Індії та Пакистану, внаслідок яких обидві сто­рони зобов’язались не вдаватись до застосування сили і вирішувати спірні питання шляхом переговорів.

Після несподіваної смерті 11 січня 1966 р. індійського прем’єр- міністра Багадура Шастрі уряд Індії очолила Індіра Ганді, дочка Джа- вахарлала Неру, яка взяла рішучий курс на зближення з СРСР. З ра­дянського боку це знайшло абсолютну підтримку — адже в міру псу­вання відносин з КНР Радянський Союз вбачав в Індії головну дружню державу як в цьому регіоні, так і поза ним

. Отже, протягом періоду перебування Індіри Ганді на чолі зовнішньої політики Індії

 СРСР неодмінно вважав Індію своєю креатурою в цьому важливому регіоні і відчував себе там досить комфортно. Таким чином, Сполученим Шта­там залишалось підтримувати тут Пакистан, а згодом, як ми знаємо, вони спробували покращити відносини і з КНР

.

Певну роль у заплутаному вузлі індо-пакистано-китайських відно­син намагалась відіграти Індонезія. Коли там президентом був комуніст Ахмед Сукарно

 Індонезія, велика азійська держава, намагалась стати провідною в регіоні

. Для цього Індонезія найтісніше зближувалась зпочатку з Індією, потім з Китаєм, в залежності від їх зовнішньополі­тичної орієнтації. Після розриву КНР з СРСР Індонезія остаточно ста­ла на бік маоїстського Китаю. Її відносини з Радянським Союзом і Індією значно погіршились. Це істотно позначилось на її ставленні до війни у В’єтнамі: Індонезія різко змінила орієнтацію і стала підтриму­вати сайгонський режим. Після розгрому в 1965 р. компартії Індонезії і приходу до влади правих сил уряд Індонезії відступив від глобалістсь- кої політики «революційного романтизму» і вдався до прагматичної політики «нового порядку», яка в міжнародних відносинах проголо­сила «принцип незалежності і активності», що означало відсутність прив’язування політики Індонезії до заздалегідь визначеного блоку. В цілому ж боротьба за вплив на країни Азії у біполярному світі йшла гостра і для блоку Схід ускладнювалась тим, що він у зв’язку з розри­вом між СРСР і КНР опинився розколотим на дві ворожі частини. Ра­дянському Союзу доводилось боротись тут як з могутнім американсь­ким конкурентом та його союзниками, так і з маоїстським Китаєм. В такому ж становищі був і Китай, який мав тепер своїми суперника­ми дві супердержави — СРСР і США, які, правда, боролись між собою. Становище для Китаю ускладнювалось тим, що його участь у Ко­рейській війні 1950—1953 рр., його намагання революціонізувати сусідні держави і настанови Мао Цзедуна на «революційні війни» да­вали можливість Заходу залякувати азіатські країни китайською заг­розою. І це подекуди давало бажаний результат. Хоча, з іншого боку, більшість азіатських країн була в минулому колоніями країн Заходу, здобула незалежність у боротьбі зі своїми метрополіями, і це не могло не позначитись на їх ставленні до цих держав.

Утворення держави Бангладеш

Індійсько-пакистанські відносини на кінець 60-х — початок 70-х років значно загострились через події у самому Пакистані. У світі ма­буть не було такого прикладу, як тодішній Пакистан. Держава ця ство­рювалась за принципом сукупного розташування мусульманського населення. А таке на півострові Гіндустан було у двох місцях, розта­шованих на індійській території дуже далеко одно від одного: у пів­нічно-західній і північно-східній частині півострова. Внаслідок цього держава Пакистан складалася з двох частин — Західного та Східного Пакистану. Вони були віддалені одна від одної індійською територією протяжністю в 1700 км і між цими частинами не було злагоди. Захід­ний Пакистан, де мешкало 75,6 млн жителів, був економічно і по­літично більш розвиненим, там знаходилась головна частина держав­ного апарату. Внаслідок цього Східний Пакистан з населенням 80 млн почувався трохи не колонією, і там ставилося питання про автономію і навіть про незалежність Східного Пакистану. Це викликало рішуче придушення з боку Західного Пакистану.

 

« Содержание


 ...  140  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я