Сучасна міграція характеризується такими особливостями: рух робочої сили направлений переважно в капіталоекспортуючі країни (США, західна Європа, Японія), тобто в напрямку, зворотному вивезенню капіталу; переважною соціальною групою міграційних потоків 136
є низькокваліфіковані робітники, безземельні селяни, службовці; міграція кваліфікованих інженерів, лікарів, вчених в розвинуті країни зумовлюється низькими прибутками на національних територіях (країни, що розвиваються; країни з перехідною економікою). Остання особливість характерна в основному для країн Великої вісімки, які активно підтримують так звану «втечу мізків» за рахунок високої оплати праці. При цьому домінуючу роль відіграють США, Німеччина, Англія, Японія, Франція. Основними формами міграції робочої сили є поточне переселення (створення промислових комплексів та інтеграційні процеси); міграція в межах прикордонних зон (живе в одній країні, працює — в іншій), що розвивається у Франції, Бельгії, Німеччині, Швейцарії, Іспанії, Нідерландах, аграрна міграція (міграція сільськогосподарських робітників (постачальниками такої робочої сили є Італія, Португалія, Греція, Іспанія, Мексика, країни Африки та Південно-Східної Азії, а її споживачами — США, Канада, Німеччина, Франція, Швеція, Англія, Австралія, Аргентина); сезонна міграція, пов’язана в основному зі змінним циклом сільськогосподарських та будівельних робіт.
В міру зростання світового господарства і ринку посилюється тенденція до міграції населення. Цей процес створює деякі проблеми для розвинутих країн, загострюючи соціальні, расові та релігійні протиріччя.
Міжнародні інтеграційні процеси. Однією з форм міжнародних економічних відносин є інтеграційні процеси, що відбуваються в межах світової економіки. Інтеграція являє собою міждержавне регулювання національних економік; формування регіонального господарського комплексу зі структурою та пропорціями, що направлені на потреби деяких економік; усунення національних бар’єрів щодо руху товарів, капіталів, послуг та робочої сили; створення єдиного регіонального ринку; забезпечення загального зростання продуктивної праці та рівня життя в країнах об’єднаного угрупування. Найкращим прикладом такої інтеграції стало Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), створене на базі Римського договору в 1958 р. шістьма країнами Західної Європи, потім воно розширилося в 1973 р. — до 9 країн, а 1980—1982 рр. — до 12 країн і в 1992 р. — до 15 країн. На основі Маастрихтської угоди 1 листопада 1993 р. ЄЕС було переорганізовано в Європейський союз.
Метою всіх інтеграційних процесів, що здійснюються між різноманітними країнами, є підвищення ефективності національних економік, ринків капіталів, зовнішньої торгівлі. Як свідчить практика ос-
танніх років, процес інтеграції поглиблюється та розширюється, тому що вона приносить окремі вигоди і окремим державам, і їх населенню.
Розвиток транснаціональних корпорацій та кредитно-фінансових інститутів. Важливою формою сучасних міжнародних економічних відносин є діяльність транснаціональних корпорацій та кредитно-фінансових інститутів. Наприкінці 60-х—початку 70-х рр. найбільш чітко окреслилась діяльність транснаціональних корпорацій, які стали активно створювати виробничу, збутову, дилерську та фінансову мережу на національних ринках інших країн. Вони здійснили вагомий еволюційний вплив на формування міжнародних економічних відносин шляхом дії на зовнішню та світову торгівлю, інвестиційний процес, ринки капіталів, валютні операції, міграцію робочої сили, передання новітніх технологій.
В свою чергу, масштаби операцій транснаціональних компаній почали вимагати кредитно-інвестиційного обслуговування, яке взяли на себе транснаціональні комерційні та інвестиційні банки, а також страхові інвестиційні компанії та приватні пенсійні фонди. Саме ці інститути, починаючи з 60-х рр., займаються наданням банківських кредитів, розміщенням та купівлею великих облігаційних позичок (єврооблігації) та євроакцій на ринку євровалют, що дозволяє задовольнити потреби в позичковому капіталі транснаціональних корпорацій та забезпечити їх фінансування. За рахунок такого зв’язку здійснюється глобалізація сучасних міжнародних економічних відносин. В той же час не завжди діяльність корпорацій і банків досить ефективна. В ряді випадків ці установи займаються валютними спекуляціями, здійснюють перекидання короткотермінових капіталів («гарячих грошей») з одних країн в інші, отримують додатковий прибуток за рахунок високих процентних ставок, проводять спекулятивні операції з цінними паперами, особливо з дериватами, що підриває стабільність і ринку капіталів, і валютних ринків. Прикладом таких дій можуть бути валютно-фінансові потрясіння в 1992, 1995, 1997, 1998 рр.
» следующая страница »
1 ... 74 75 76 77 78 7980 81 82 83 84 ... 215