Головними причинами різкого зниження темпів економічного зростання, а потім і глибокої економічної кризи у країнах регіону стали неефективність адміністративно-планового розвитку та використання досягнень НТП, нераціональна структура суспільного виробництва, його висока енерго- та матеріаломісткість, низька продуктивність праці, вичерпання екстенсивних факторів зростання, погіршення зовнішньоекономічних умов (у тому числі умов торгівлі, зростання зовнішньої заборгованості, скорочення та розрив взаємних економічних відносин), а також зміна суспільного ладу, перехід від планової до ринкової моделі економіки.
Важливою особливістю господарського розвитку регіону є висока інфляція. У 1992 р. в країнах Східної Європи він складав 769,4 %, у колишніх республіках Радянського Союзу — 1296 %, зокрема в Росії — 2560 %, в Україні - 10500 %.
В постсоціалістичних країнах та країнах колишнього Радянського Союзу були розроблені національні програми ринкових перетворень. Однак, не всі вони відповідали національним інтересам і по- різному сприймалися населенням країн.
Різке погіршення соціально-економічного стану, кризові явища в національних економіках зумовили прихід до влади в країнах регіону суспільних сил, які прагнуть змінити економічну модель розвитку, створити соціально зорієнтовану ринкову економіку.
Головним напрямом програм та практики ринкових реформ у східноєвропейських країнах був процес роздержавлення й приватизації. В більшості країн регіону перевага стала віддаватися приватизації як такій, що призводить до встановлення нової системи відносин власності, заснованої на її різноманітності. Така система починає функціонувати поряд із державною на основі приватної та мішаної форм власності. Відповідно до програм приватизації в Угорщині, Польщі, Чехії та Словаччині в 1995-1996 рр. у недержавному секторі мало вироблятися 40-50 % національного доходу. Основними формами приватизації є викуп, акціонування, безкоштовне передання власності з застосуванням чеків, ваучерів, спеціальних приватизаційних рахунків громадян та ін.
Незважаючи на досить високі темпи приватизації, зокрема в Польщі, Угорщині, Чехії, можна передбачити, що в недалекому майбутньому державний сектор усе ще буде мати більш вагомі позиції у національних економіках східноєвропейських країн, ніж у державах з розвинутою ринковою економікою.
Важливим напрямом ринкової трансформації економіки країн регіону є подолання монополізму й розвиток конкуренції. На початку 90-х років у Чехословаччині 40 % обсягу промислового виробництва створювалося мінімальною кількістю виробників — від одного до чо
тирьох. В Угорщині майже 30 % продукції обробної промисловості виробляли монополісти, у Польщі ця величина сягала 70 % загального обсягу промислової продукції. Рівень монополізації національного виробництва та ринку істотно зріс у нових східноєвропейських країнах як наслідок розпаду СРСР, СФРЮ та ЧССР.
Другою важливою складовою частиною національних програм перетворень була політика лібералізації цін. Вона здійснювалась в різних формах як «шокова терапія».
Демонополізація у сфері виробництва, відносин власності та управління сприяє розвитку конкурентного середовища в країнах регіону. Поряд із цим майже знято обмеження на приватне підприємництво, галузеве перелиття капіталу, лібералізовано умови економічної діяльності, створено законодавчі основи боротьби з недобросовісною конкуренцією, починає формуватися система контролю за діяльністю монополістів.
Такі перетворення здійснювались у Польщі, Болгарії, Росії, Україні та ін., як поступове відпускання цін протягом досить тривалого часу (Угорщина, Югославія). Її головними рисами стали: відмова від адміністративного регулювання цін (за винятком невеликої групи товарів та послуг); контроль за зловживаннями монополістів у галузі ціноутворення; зближення світових внутрішніх цін.
» следующая страница »
1 ... 13 14 15 16 17 1819 20 21 22 23 ... 215