Міжнародна економіка

До методів регулювання міжнародної міграції робочої сили належать:

1)     адміністративно-правові включають адміністративні і еко­номічні методи.

—                 законодавство про юридичний, політичний і професійний статуси іммігрантів;

—     національні служби іммігрантів, які проводять:

•        контроль за в’їздом іммігрантів до країни;

•        видають дозвіл на в’їзд на роботу;

•        видають дозвіл на перебування іммігрантів у країні;

—   міжурядові угоди з регулювання міграції робочої сили;

2)    економічні методи включають:

а)  вербування іноземних робітників, що включає такі стимули:

•        надання роботи;

•        порівняно високий рівень заробітної плати;

•        житлові умови;

•        отримання кваліфікації й освіти;

•        медичне обслуговування тощо;

б)  залучення приватних посередників до вербування іммігрантів;

в)  видання ліцензій, які дозволяють вербувати робітників за кор­доном.

Важливою формою регулювання міграції з боку держави є встановлен­ня кількісних квот на в’їзд іммігрантів до країни. Сенс кількісних обме­жень полягає в тому, що з їх допомогою забезпечується поступовість напливу іммігрантів до країни, виключається їх безконтрольний в’їзд, а отже, зводяться до мінімуму можливі негативні зовнішні ефекти. Так, 266

згідно з законом про імміграцію США, починаючи з 1995 р., в’їзд до країни для осіб, які шукають роботу, обмежується 140 тис. осіб на рік. Ускладнюється імміграційне законодавство і в європейських країнах. Наприклад, у 1993 р. Франція обмежила в’їзд нових іммігрантів, а Ні­меччина прийняла рішення не надавати свідоцтво на проживання пре­тендентам на в’їзд і не визнавати права громадянства за дітьми іммігрантів, які працюють за контрактом.

Крім того, у межах встановленої квоти країни, які приймають ро­бочу силу, діють вибірково, відбираючи іммігрантів для допуску в краї­ну. Перевага надається мігрантам, які володіють значним людським і фінансовим капіталом.

Для іммігрантів існують також певні обмеження за станом здоро­в’я. Так, багато країн відмовляють у в’їзній візі хворим на СНІД, осо­бам з психічними захворюваннями, наркоманам та ін. Ускладнено або заборонено імміграцію для людей, які мають кримінальне минуле, членів екстремістських політичних чи релігійних організацій тощо.

Квотування імміграції зазвичай поєднується з суворим контролем за строками перебування мігрантів у країні, яка їх приймає. З цією метою у всіх промислово розвинених країнах створені державні органи, яким доручено вирішення питань, пов’язаних з переміщенням іноземної робочої сили через національні кордони.

Одним з важливих методів регулювання імміграції працівників є укладання міжнародних угод, які можуть бути дво- і багатосторонні­ми. Основна їх мета полягає у тому, щоб ввести кількісні обмеження в процес трудової міграції. Так, у січні 1991 р. на Віденській конференції було прийнято спільне комюніке з метою нейтралізації хвилі некон- трольованої еміграції з країн колишнього СРСР.

На вказаних рівнях регулювання ММРС міграційна політика здійснюється відповідними органами.

I.    На національному рівні регулювання ММРС до них належать:

•        міністерство праці;

•        міністерство юстиції;

•        міністерство внутрішніх справ;

•        національні міграційні служби;

•        посередники міграційної фірми.

II.   На міжнародному рівні діють міжнародні організації:

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 148 149 150 151 152 153154 155 156 157 158  ... 215