На практиці теорія меркантилізму пропонувала державним установам:
1. Постійно збільшувати експорт товарів і зменшувати імпорт.
2. Вводити обмеження на певну частку імпорту та стимулювати виробництво товарів на експорт.
3. Заборонити або обмежити експорт сировини та забезпечити її імпорт в митрополію.
4. Заборонити або обмежити торгівлю колоній з іншими країнами.
5. Забезпечити за митрополією виняткове право перепродажу будь- яких колоніальних товарів.
6. Економічними і політичними заходами гальмувати виробництво готових товарів у колоніях.
Такі практичні дії капіталістичних держав призвели до багатьох протиріч, але в цілому потрібно зазначити, що ця теорія була чіткою теорією міжнародної торгівлі, яка значно впливала на економічне зростання країни.
Недоліком теорії є те, що меркантилісти вважали збагачення країни можливим не тільки внаслідок перерозподілу існуючого багатства, а й за рахунок його нарощування через торгівлю.
Розвиток країн та зростання їх торговельних можливостей призвели до того, що вже в середині XVIII століття теорія меркантилізму не відповідала дійсності. Деякі країни в темпах розвитку торгівлі обігнали передовиків, а розвиток капіталістичного виробництва потребував докорінних змін технології. Золото і срібло не в змозі були забезпечити конкурентоспроможність країни. Першим, хто поклав сумнів у теорію меркантилізму, був Девід Х’юм. Він стверджував, що приплив золота внаслідок підтримки позитивного сальдо торгового балансу збільшить пропозицію грошей всередині країни та призведе до зростання зарплати та цін, а це, в свою чергу, спричинить падіння конкурентоспроможності країни. Навіть розвинута країна не може постійно підтримувати позитивне сальдо торгового балансу — цьому будуть перешкоджати внутрішньоекономічні чинники.
Погляди Д. Х’юма допускали багато припущень в своєму аналізі й не давали відповіді на болючі запитання того часу. Чому зростаючі обсяги виробництва не завжди активізують торгівлю і навпаки? Поява класичної і економічної шкіл була спричинена швидкими темпами зростання економіки і збільшенням обсягів товарообігу. В товарний обмін вступали країни з різним рівнем розвитку, і кожна з них дбала про свій прибуток. Адам Смітт дослідив торгівлю в її новій якості. Він помітив, що коли одна з країн, що бере участь в торгівлі, не отримує прибутку від обміну, вона торгувати не буде.
Класична наука базувала свої ідеї на обмеженнях функцій держави (невтручання) в економічному процесі. Розглядаючи процес конкуренції, класична школа дійшла висновку, що ресурси країни перетечуть у рентабельне виробництво, тому що конкуренція виштовхує з ринку нерентабельне (неприбуткове) виробництво. Це спонукало держави і виробництво до спеціалізації. А спеціалізація була на той час можливою, якщо країна мала або природні переваги (сировина, ринок, кліматичні умови), або набуті переваги (розвиток технології виробництва, кваліфікована робоча сила, транспортна мережа тощо).
Потрібно зазначити, що відмінності у природних та набутих перевагах мають досить складний характер. Тому витрати виробництва перелічених факторів будуть відрізнятися в різних державах. А ці відмінності і є підвалиною для взаємовигідної торгівлі між державами та іншими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Відомий представник класичної школи Адам Смітт, розглядаючи вплив природних і набутих факторів, назвав їх абсолютними, і його теорія отримала назву теорії абсолютних преваг. В своїй праці “Дослідження про природу та причини багатства народів” (1776 р.) він критикував твердження меркантилістів про те, що багатство країни залежить від володіння скарбами у вигляді золота або коштовностей, які надходять до країни внаслідок перевищення експорту над імпортом. Він проголосив, що основою багатства націй та народів є міжнародний поділ праці та відповідна йому спеціалізація різних країн на виробництві тих товарів, до яких вони мають абсолютні переваги в тому, що країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами (у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу), та імпортують ті товари, що продукуються іншими країнами з меншими витратами (у виробництві яких абсолютна належить їхнім торговим партнерам).
» следующая страница »
1 ... 104 105 106 107 108 109110 111 112 113 114 ... 215