Методологія та організація наукових досліджень

•   створити мережу головних галузевих інститутів, які разом із проведенням наукових досліджень і дослідно-конструкторсь­ких робіт мають виконувати функції координаторів розробок, моніторингу інноваційної діяльності у відповідній галузі, екс­пертів технічного та технологічного рівня виробництва, розпов­сюджувачів науково-технічної інформації;

•   визначити мережу державних науково-дослідних органі­зацій, що складається з вищих навчальних закладів, науково-дос­лідних інститутів і наукових підрозділів у складі державних підприємств і організацій та науково-дослідних інститутів, які виконують функції головних організаторів або координаторів національних, галузевих, регіональних соціально-економічних, наукових, науково-технічних програм, із наданням їм статусу національного, галузевого чи регіонального центру;

•    формувати національні наукові центри на базі науково- дослідних інститутів, які проводять фундаментальні досліджен­ня, і забезпечувати їх не менш як на три чверті за рахунок держав­ного бюджету.

Доцільно створювати національні та державні галузеві нау­ково-технічні центри, які здійснюють комплексне розв’язання найважливіших науково-технічних проблем соціального призна­чення з урахуванням довгострокових національних пріоритетів.

Статус державних галузевих науково-технічних центрів по­винні одержати й науково-дослідні установи, що спеціалізують­ся на проведенні науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт з військової тематики. Створення таких центрів доцільне у тих випадках, коли проблематика досліджень є суто військовою і мало пов’язана з цивільними дослідженнями, а також коли у сфері цивільних науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт відсутній відповідний науковий потенціал.

Розвитку має набути наука, якою займаються науково- дослідні та дослідно-конструкторські інститути, а також струк­турні підрозділи підприємств, установ та організацій, промисло­вих, аграрних та інших виробничих асоціацій, які проводять нау­ково-дослідні роботи.

Для підтримки розвитку структур недержавного сектора нау­ково-інноваційної діяльності можуть створюватися відповідні підрозділи в апараті міністерств, інших центральних органів ви­конавчої влади, в національних, галузевих, регіональних науко­во-технологічних центрах, головних галузевих інститутах. Основ­ними їх функціями мають стати підтримка приватних інститутів, лабораторій і окремих винахідників, попередня оцінка винаходів, надання прямої допомоги у вигляді консультацій щодо виробни­чого і комерційного освоєння, захисту інтелектуальної власності, а також посередництво у налагодженні зв’язків із співвиконав- цями і споживачами нововведень.

Подальшого розвитку мають набути організаційно-правові засади діяльності структур, що поєднують науково-дослідний процес з виробництвом і реалізацією нової продукції, зокрема, технополіси і технопарки, які вже сформовані на базі терито­ріальних науково-технічних центрів.

На регіональному рівні слід:

•   сформувати систему місцевих джерел фінансування нау­ково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт та інновацій­ної діяльності, зокрема спеціальних фондів підтримки регіональ­них програм, забезпечити правовий механізм їх утворення і ви­користання;

•   створити територіальні науково-виробничі, інформаційні, сертифікаційні та інші центри, консультаційні та прокатні пунк­ти, інвестиційні банки, інноваційні біржі тощо;

•   завершити створення регіональних організаційних струк­тур управління науково-технічним розвитком;

•   створити 5-6 експериментальних зон науково-технічного розвитку, діяльність яких має ґрунтуватися на активному вико­ристанні переваг «горизонтального» методу управління іннова­ційним процесом.

 

« Содержание


 ...  34  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я