Менеджмент організацій

Загроза входу в галузь залежить від існуючих вхідних бар’єрів, а також від реакції, яку фірма-новачок може очікувати від існуючих конкурентів. Якщо бар’єри досить високі, і/або новачок може очікувати рішучої відсічі від вкорі­нених конкурентів, то ймовірність входу є невеликою.

Існують певні способи створення вхідних бар’єрів.

Економія за рахунок масштабів. Економія за рахунок масштабів означає зменшення витрат на одиницю продукції (або на виробничу операцію чи функ­цію) в міру зростання абсолютного обсягу продукції за період. Така економія перешкоджає входженню, змушуючи новачка збільшувати масштаби вироб­ництва і ризикувати одержати відсіч від існуючих фірм або ж розпочинати з невеликих обсягів виробництва і зазнавати збитків. Обидва шляхи є небажа­ними. Економія за рахунок масштабів може існувати майже в кожній фазі бізне­су, включаючи виробництво, купівлю, дослідно-конструкторську діяльність, маркетинг, сервіс, роздрібну торгівлю та розподіл. Наприклад, економія за ра­хунок масштабів у виробництві, дослідно-конструкторських роботах, марке­тингу та сфері послуг служить, ймовірно, найнадійнішим бар’єром на вході до комп’ютерної індустрії, і цей факт із жалем відкрили для себе компанії „Хегох” та „General Electric”.

Економія за рахунок масштабів може стосуватися цілої функціональної сфери, як у випадку з торговим персоналом фірми, або ж вона може виникати з конкретних операцій чи видів діяльності. Наприклад, у виробництві теле­візорів економія за рахунок масштабів є значною у виробництві кольорових кінескопів і є невеликою при виробництві корпусів та на дільниці складання. Важливо досліджувати кожен компонент витрат окремо через конкретний зв’я­зок між витратами на одиницю продукції та масштабами.

Підрозділи багатофункціональної (що займається різними видами бізнесу) фірми можуть використовувати інші види економії, подібні до економії за ра­хунок масштабів, якщо вони здатні розподілити операції чи функції, що дають економію, з іншими підрозділами компанії. Наприклад, багатофункціональна компанія може виробляти невеликі електродвигуни, які потім використову­ються у виробництві промислових вентиляторів, сушилок волосся та охолод­жувальних систем для електронного обладнання. Якщо економія за рахунок масштабів у виробництві двигунів перевищує кількість двигунів, потрібних на одному певному ринку, багатофункціональна компанія, диверсифікована в такий спосіб, одержить економію. Ця економія перевищить ту суму, яку фірма дістала, якби електродвигуни використовувалися для виробництва лише, ска­жімо, сушилок волосся. Так, взаємозв’язана диверсифікація у спільних опера­ціях чи функціях може усунути обмеження на обсяг продукції, що наклада­ються розмірами даної галузі. Потенційний конкурент змушений диверсифі- кувати або ж зазнавати збитків. Діяльності чи функції, які дають економію на масштабах і які можна розподілити, можуть включати роботу торгового персо­налу, системи розподілу, закупки фірми тощо.

Зиск від розподілу найбільше важить за наявності спільних витрат. Останні виникають, коли фірма — виробник товару А (чи підрозділ, зайнятий у вироб­ництві А) мусить мати потужності для виробництва товару Б. Прикладом цьо­го є пасажирські та вантажні авіаперевезення (у вантажних літаках з техноло­гічних причин пасажири заповнюють обмежену площу літака — салон, а решта простору відводиться для вантажу). Підйом літака в повітря вимагає значних витрат, незалежно від кількості пасажирів на борту. Отже, фірма, яка змагається за ринки пасажирських і вантажних перевезень, може мати значну перевагу над компанією, що веде конкурентну боротьбу лише на одному ринку. Той са­мий ефект спостерігається у випадку з процесом виробництва, окрім основної продукції, побічних продуктів. Фірма-новачок, що, на відміну від уже існую­чих фірм, не отримує максимальної виручки від побічних продуктів, може заз­нати збитків. Типовий приклад спільних витрат — це здатність виробничих підрозділів компанії розподілити нематеріальні активи, такі як марочні назви та ноу-хау (практичні знання). Витрати на створення нематеріального активу одноразові; потім цей актив можна легко застосувати в інших сферах бізнесу. Отже, ситуація, за якої розподіляються нематеріальні активи, може дати знач­ну економію. Економія за рахунок масштабів виступає в ролі вхідного бар’єру там, де існує економія за вертикальною інтеграцією, тобто операції на послідов­них етапах виробництва або розподілу. В цьому випадку фірма-новачок по­винна інтегруватися або ж вона зазнає збитків і, можливо, втратить право на користування ресурсами чи ринком збуту, якщо більшість вкорінених конку­рентів є інтегрованими. Втрата права в таких ситуаціях спричиняється тим, що більшість споживачів купують продукцію у підрозділів власної фірми і так само більшість постачальників „торгують” у межах власної компанії. Незалежній фірмі важко підтримувати порівняно однакові з конкурентами ціни, і її мо­жуть „розчавити”, якщо інтегровані конкуренти пропонуватимуть їй інші умо­ви, ніж своїм підрозділам. Вимога інтегруватися на вході може збільшити ри­зик відсічі з боку конкурентів та спорудити інші вхідні бар’єри.

 

« Содержание


 ...  378  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я