Важливо підкреслити, що організації заздалегідь проектуються, моделюються для формування структури, підлеглої інтересам досягнення встановлених цілей. При проектуванні організації використовується представлення про неї як про організм, що діє раціонально і цілеспрямовано, що обов’язково має встановлену мету й удосконалює методи її досягнення. Проектування в сучасних умовах викликане до життя складністю управління організаціями, необхідністю застосування науково обґрунтованих методів для виконання функцій управління і спеціалізацією управлінської праці. Цей підхід якісно відрізняється від широко розповсюджених методів підвищення ефективності організацій — таких, як традиційне розчленовування й об’єднання на науковій основі підрозділів чи сфер відповідальності керівників, їхня заміна, поліпшення тих чи інших організаційних процедур.
Кожна організація має своє призначення — місію, в ім’я якої люди поєднуються і здійснюють свою діяльність. Місія — поняття неоднозначне. Здійснюючи свою місію (призначення), організація домагається досягнення визначених цілей — виживання, росту, прибутковості. Вона випускає визначену продукцію і надає послуги, використовує різні технології тощо.
Зразкова характеристика призначення організації в узагальненому вигляді включає:
> продукти чи послуги, які пропонуються;
> місце і роль у системі ринкових відносин;
^ цілі організації (виживання, ріст, прибутковість);
^ технологію (процеси, інновації);
> філософію (базові погляди, цінності, мотивації);
> внутрішню концепцію (джерела сили, ступінь конкурентноздатності, фактори виживання);
> зовнішній образ, імідж (відповідальність перед партнерами, споживачами, суспільством у цілому).
1.2. Взаємозв’язок внутрішніх елементів системи і факторів зовнішнього середовища
Істотне проникнення у внутрішню побудову організації забезпечується використанням системного підходу.
Система — це набір взаємозалежних і взаємопов’язаних частин, складених у такому порядку, що дозволяє відтворити ціле. Унікальною характеристикою при розгляді систем є внутрішні відносини між частинами. Кожна система характеризується як диференціацією, так і інтеграцією. У системі використовуються різноманітні спеціалізовані функції. Кожна частина організації виконує свої визначені функції. У той же час для підтримування окремих частин в одному організмі і формування завершеного цілого в кожній системі здійснюється процес інтеграції. В організаціях ця інтеграція звичайно досягається координацією рівнів ієрархії, прямим спостереженням, правилами, процедурами, курсом дій. Тому кожна система вимагає поділу для того, щоб визначити її складові частини. Поряд з цим є необхідність і в інтеграції, щоб створити умови, при яких система не розпадеться на незалежні одиниці. Хоча організації, створені з частин чи складених елементів, самі є підсистемами в рамках більш великої системи. Існують не тільки системи, але й підсистеми і надсистеми. Класифікація цих понять залежить від особливостей предмета аналізу. При цьому ціле не є простою сумою частин, оскільки систему варто розглядати як єдність.
Розрізняють системи відкриті і закриті. Поняття закритої системи породжено фізичними науками, де розуміють, що система є самостримуваною. Її головна характеристика в тому, що вона істотно ігнорує ефект зовнішнього впливу. Зробленою системою закритого типу була б та, котра не приймає енергії від зовнішніх джерел і не віддає енергію своєму зовнішньому оточенню. Закрита організаційна система мало застосовується.
Відкрита система визнає динамічну взаємодію з навколишнім світом. Організації одержують свою сировину і людські ресурси з навколишнього світу. Вони залежать від клієнтів і замовників із зовнішнього світу, що споживають їхню продукцію. Банки, які активно взаємодіють з навколишнім світом, використовують депозити, обертають їх у кредити та інвестиції, використовують отриманий прибуток для: підтримки самих себе, розвитку, виплати дивідендів і сплати податків.
» следующая страница »
1 ... 6 7 8 9 10 1112 13 14 15 16 ... 445