Російські вчені-економісти С. Б. Авдашева та В. Є. Де- ментьєв наводять класифікацію ІКС з погляду механізмів регулювання спільної діяльності (рис. 3.2).
Використанням тільки майнового механізму інтеграції сьогодні не можна вирішити всі проблеми. Навіть за відносно низьких цін на акції реальний перерозподіл повноважень, що надають права власності, часто пов’язаний з високими трансакцій- ними витратами. Багато підприємств контролюють інсайдери, передусім менеджери, які не бажають перетворювати підприємства на дочірні. За таких умов потребу в формуванні великих корпоративних структур задовольняють реальні суб’єкти господарювання насамперед на основі немайнових (договірних) інструментів інтеграції.
У світовій економічній науці в останні десятиріччя різко зростає інтерес до мережевих індустріальних структур (МІС), у межах яких акціонерні зв’язки як механізм координації поведінки формально незалежних фірм відіграють другорядну роль. Такі структури (industrial networks) розглядають як самостійну форму інтеграції, яка може виявитись у певному господарському контексті навіть ефективнішою, ніж об’єднання холдингового типу.
Отже, для ефективної інтеграції підприємств потрібне раціональне поєднання акціонерних та договірних механізмів з урахуванням конкретних ринкових умов, що постійно змінюються.
Рис. 3.2. Класифікація інтегрованих бізнес-структур |
Дослідження та узагальнення причин створення і діяльності інтегрованих корпоративних об’єднань у розвинених країнах світу дозволили виявити основні фактори їх формування, які слід вважати домінуючими факторами розвитку інтеграційних економічних процесів у цілому — це фактори організаційного оформлення та розвитку фінансового капіталу, технологічні (досягнення ефекту від масштабу, усереднення, синергії), ринкові (економія на трансакційних витратах) та управлінські. Пріоритет останніх зумовлений координаційним та адаптаційним ефектом їх впливу на побудову й розвиток корпоративного об’єднання.
Побудова системи управління через об’єднання суб’єктів господарювання, інтеграція яких не базується на створенні юридичної особи, може мати в своїй основі різні варіанти організації співробітництва суб’єктів, що входять до цього об’єднання. Використання кожного конкретного засобу залежить від спільності економічних інтересів учасників, що, в свою чергу, значною мірою визначається ступенем консолідації власності членів ІКС.
Як основу групової побудови діяльності доцільно розглядати структуру корпоративних відносин учасників корпоративного об’єднання. Включення до групи організацій неакціонерних форм власності та їх інтеграція відбуваються на основі корпоративних відносин з поправкою на особливості тієї чи іншої організаційно-правової форми.
Корпоративні відносини — це відносини, які виникають між усіма зацікавленими сторонами, що беруть участь у реалізації прийнятої корпоративної моделі.
Специфіка ІКС дозволяє об’єднувати учасників як за вертикальними (варіант холдингової побудови), так і за горизонтальними корпоративними зв’язками, що передбачає різні способи реалізації її корпоративної моделі [8]. Можливі різні принципові схеми побудови ІКС з урахуванням тих чи тих корпоративних відносин, різні поєднання їх елементів, які і створюють багато- варіантність побудови ІКС.
Класифікація ІКС за типом інтеграції (горизонтальна, вертикальна, конгломератна) може бути дещо умовно перенесена і на корпоративні відносини всередині системи. Усю різноманітність корпоративних відносин усередині системи можна звести до холдингової побудови, перехресних володінь та договірних альянсів.
Аналіз існуючих ІКС свідчить про використання усіх зазначених способів реалізації корпоративних відносин. Міра їх застосування визначається характером інтегрування окремої організації в об’єднання, що є результатом упровадження тієї стратегії консолідації власності учасників, яку пропонує об’єднання. Найбільший ступінь такої консолідації спостерігається у холдингових компаніях.
» следующая страница »
1 ... 45 46 47 48 49 5051 52 53 54 55 ... 118