У концепції А. Льюїса економіку поділено на два основних сектори: сучасний, або промисловий, та традиційний, або сільськогосподарський. Промисловий - відносно розвинутий велико - і середньотоварний капіталістичний сектор. Він конкурентоспроможний і капіталізований. Традиційний - охоплює напівнатуральне і дрібнотоварне сільське господарство.
Основний наголос у концепції робиться на модернізацію, головною характерною рисою якої вважається збільшення питомої ваги промислового виробництва в національному доході й відносної частки зайнятих у промисловому секторі. Найбільш загальною проблемою, що її розглядає автор концепції, є всебічна мобілізація внутрішніх джерел зростання, які в найширшому сенсі є комбінацією капітальних, людських та інтелектуальних ресурсів з урахуванням дуалістичного характеру економіки.
Роль регулюючого механізму, що дає змогу якнайкраще використати наявні ресурси, відводиться міжсекторному ринку. Йдеться про ідеальний ринковий механізм, де необмежене пропонування робочої сили автоматично підтримує реальну заробітну плату на постійному рівні, що близький до прожиткового мінімуму.
Другим результатом дії подібного механізму є те, що він дає змогу перерозподілити національний дохід на користь ощадливих людей - підприємців. У такому випадку при стабільно низькій заробітній платі зиск від капіталоутворення і технічного прогресу дістануть тільки підприємці. Зростання прибутку, обсягу заощаджень та величини реінвестицій з кожним циклом капіталовкладень створює надійну основу для швидкого і безперервного зростання промислового сектора. У 1959 р. А. Льюїс довів: якщо існує необмежене пропонування робочої сили при постійній реальній заробітній платі і якщо будь-яка частина прибутків реінвестується у виробничі потужності, то прибутки і капіталоутворення постійно зростатимуть у відношенні до національного доходу.
Тезу А. Льюїса про існування значного прихованого безробіття в сільському господарстві країн, що розвиваються, у 1964 р. було піддано різкій критиці з боку майбутнього його колеги - Нобелівського лауреата Т.Шульца та інших західних дослідників. Ця теза, на їхню думку, не враховує головного -сезонності сільського господарства. Про яку, власне, надлишкову робочу силу можна говорити, заявляв Т. Шульц, коли в сезон збирання врожаю відчувається нестача робочих рук? Це свідчить швидше про те, що гранична продуктивність робочої сили завжди позитивна і будь-яке переведення робочої сили із сільського господарства неминуче повинно супроводжуватися зменшенням обсягу сільськогосподарського виробництва.
Широка дискусія в 60-70-х роках, що розгорнулася між західними економістами з приводу надлишкової робочої сили, продемонструвала значні розбіжності в теоретичній інтерпретації цього явища, в оцінці реальної придатності концепції А. Льюїса. Вона виявила серйозні розходження серед учених з приводу як самого факту існування, так і розмірів прихованого безробіття, однак у кінцевому підсумку не змогла достатньо аргументовано підтвердити правоту ні прихильників А.Льюїса, ні послідовників Т. Шульца.
Основною метою концепції дуалістичної економіки з надлишком робочої сили, звичайно, є збільшення зайнятості й максимізація випуску на одиницю капіталу. У зв'язку з цим акцент робиться на використанні внутрішніх ресурсів і можливостей. Першорядну роль у подібних концепціях приділено розвитку тих галузей промисловості, які не потребують великих витрат капіталу і складної технології, але поглинають значну кількість некваліфікованої робочої сили (мова йде передусім про дрібну промисловість). Зазначений підхід теоретиків такого напряму знаходить відгук в економістів країн, що розвиваються.
Разом з тим, на думку окремих учених, ряд положень концепції дуалістичної економіки є недостатньо аргументованими. Зокрема, концепція А.Льюїса, ідеалізуючи ринковий механізм, не адекватно відображає реальні процеси, що відбуваються у слаборозвинутих країнах. Акцент на трудомісткі методи виробництва не може не спричинити уповільнення науково-технічного прогресу, погіршення становища країн "третього світу” в міжнародному поділі праці. Наполягання на трудомісткі технології може дати виграш лише в короткостроковій перспективі, тоді як у довгостроковому плані призводить до розвитку галопуючої інфляції та загострення соціальної напруженості.
» следующая страница »
1 ... 228 229 230 231 232 233234 235 236 237 238 ... 279