В тих визначеннях, в яких не акцентується увага на дослідженні економічних законів, має місце певною мірою поверхове трактування предмета економічної теорії. До них належить: вчення про народне господарство, про людські потреби, про управління народним багатством. Водночас вони можуть бути корисними у тому разі, коли ці визначення надалі поглиблюються.
Обмежуючи предмет економічної науки лише надбудовними відносинами, автори тим самим зосереджують увагу на інших наукових дисциплінах. Так, вивчення проблем влади є сферою політології, природи людського духу - сферою психології тощо.
Надмірна абстрактність притаманна визначенню предмета політичної економії В. І. Леніним. Воно значною мірою збігається з визначенням М. Вебера, з тією різницею, що на відміну від останнього, в ньому йдеться про певний тип (особливих) законів, а також про різні етапи еволюції певного соціального організму (виникнення, розвиток та ін.), яким властиві відповідні закони.
Із сучасних визначень економічної теорії теоретико-методологічна хибність найбільшою мірою притаманна підручникам типу економіка
Що стосується точки зору, в якій стверджується, що предметом економічної теорії, згідно визначень різних авторів, є поведінка і діяльність людини, групи людей, спільні дії людей, поведінка людей у діловому житті з метою максимізації прибутку в умовах обмеженості ресурсів, то вона є найменш конструктивною. Це зумовлено:
'•Ь по-перше тим, що в першій частині визначення, яка повинна нести найбільшу теоретико-методологічну цінність, одне невідоме (тобто визначення предмета економічної теорії) підміняється іншим амфорним (поведінка людей), яке взагалі позбавлене категоріальної конструктивності.
^ по-друге, значна частина працездатного населення у розвинутих країнах світу у своїй діяльності не переслідує максимізації прибутку. Це стосується передусім зайнятих у державному секторі економіки у сфері
послуг, різних неприбуткових організаціях та установах. Таким чином, ці зайняті, за логікою наведених визначень, перестають бути об'єктом вивчення, що не узгоджується зі змістом економікс, в якій, наприклад, при визначенні ВВП враховуються доходи і витрати всіх верств населення.
^ по-третє, якщо у визначенні предмета економічної теорії не акцентувати увагу у першій його частині на економічних відносинах між людьми, то це націлює на дослідження відносин людини до речей. Тому не дивно, що наведене вище визначення Л. Роббінса (економіка - це наука, яка вивчає поведінку людей з точки зору між її цілями і обмеженими засобами...) є яскравим прикладом такого неконструктивного підходу.
^ по-четверте, наведені вище визначення не націлюють на обгрунтування економічних законів у процесі розвиту та функціонування різних економічних систем. У кращому випадку сформульовані західними економістами закони відображають процес взаємодії між людьми і певними матеріальними благами (а отже речами), або між самими речами. Такими, зокрема, є закони знижувальної (спадної) продуктивності факторів виробництва, закон зростання витрат, закон зростання відносних витрат, закон зростання граничних витрат.
Найбільше на що може претендувати визначення економічної теорії з акцентом на поведінку людей - це обмеження рамок науки такою економічною дисципліною, як маркетинг. Зокрема, однією з складових маркетингових досліджень є вивчення поведінки споживача. З точки зору методології це означає зведення цілого до окремих його елементів.В цілому вивчення поведінки людей є сферою іншої науки, або стикових дисциплін.
Додаткові теоретико-методологічні вади наведених вище визначень,що віднесені до першої групи, виникають ще й тому, що у них проголошується про поведінку людей в умовах обмеженості ресурсів, або використання рідкісних ресурсів. Так, П. Самуельсон одним із найпоширеніших визначень предмета економікс називає таке: "Це наука, що вивчає, як люди і суспільство здійснюють кінцевий вибір рідкісних ресурсів, щоб виробляти різні товари і розподіляти їх для споживання ,Л.
» следующая страница »
1 ... 103 104 105 106 107 108109 110 111 112 113 ... 279