Історія економічних учень

Таблиця 5.4 - Основи економічного вчення А. Сміта

Теорія вартості	Вартість має троїсте визначення в роботах А. Сміта: 1)  затрати праці на виробництво товару; 2)   кількість праці, на яку можна придбати даний товар; 3)  доходи (заробітна плата, прибуток, рента).
Теорія капіталу	Капітал - це вартість, що приносить прибуток завдя­ки експлуатації найманої праці; запаси, що призначені для подальшого виробництва. Вводить до наукового обігу терміни “основний” та “обіговий” капітал. Нагромадження капіталу - джерело збагачення нації.
Теорія грошей	Г роші - це особливий товар, який є всезагальним за­собом обміну (перевага надавалась паперовим грошам).
Вчення про розподіл праці	Вирішальним фактором зростання багатства та “за­гального добробуту” є поділ праці, який зумовлює спів­працю усіх для задоволення потреб кожної окремої лю­дини. Зростання продуктивності праці внаслідок її по­ділу зумовлює економію часу, вдосконалення навиків робітників, винахід і застосування механізмів, які полег­шують працю.
Економічна політика держави	Визначив принцип повного невтручання держави в економіку країни - laissez faire. Виступав за вільну торгівлю між країнами і показав взаємовигідність міжнародної торгівлі. Виділив чотири правила оподаткування: пропорційність; мінімальність; визначеність; сприятливість для платника.

Концепція економічного лібералізму А. Сміта включає:

-                збіг інтересів окремих людей і суспільства;

-                виділення “економічної людини”, яка наділена егоїзмом і прагне до нагромадження багатства;

-                вільну конкуренцію, яка є основою дії економічних законів;

-                гонитву за прибутком і вільну торгівлю, яка оцінюється як діяльність, “вигідна” всьому суспільству;

-                дію механізму “невидимої руки” на ринку, тобто дію стихій­них об’єктивних економічних законів, за допомогою яких вільна кон­куренція управляє діями людей через їхні інтереси.

Видатним представником класичної політичної економії був Давид Рікардо (1772-1823 рр.). Основні положення своєї економічної системи він виклав в праці “Начала політичної економії та оподатку­вання” (1817 р.). Д. Рікардо був економістом періоду промислового перевороту, коли в Англії бурхливо розвивався капіталізм і виявлялися класові антагонізми відносно розподілу національного багатства.

Методологія дослідження Д. Рікардо:

1.                Предметом політекономії вважає “закони, які управляють розподілом продуктів між класами”.

2.                Відхиляє емпіричну сторону (екзотеричний метод) методо­логії А. Сміта і зосереджується на вивченні внутрішніх, характеристик економічних явищ.

3.                Започатковує застосування методу сходження від абстракт­ного до конкретного і використання абстрактного методу.

4.                Система політекономії представлена як єдність, підпоряд­кована закону вартості.

5.               Визначення об’ єктивних економічних законів.

6.                Кількісний підхід до економічних закономірностей.

7.                Основна умова збагачення - вільна конкуренція і викорис­тання принципів лібералізму.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 17 18 19 20 21 2223 24 25 26 27  ... 100