• збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвитку природно-заповідної справи.
Визначені пріоритети державної політики щодо охорони навколишнього середовища пояснюються тим, що екологічний стан у регіонах незадовільний. Так, упродовж 1999 р. в країні сталося 127 випадків аварійних забруднень довкілля, що майже на рівні 1998 року. Понад половину всіх випадків припадає на аварійне забруднення водних ресурсів, чверть — земельних, 11% — атмосферного повітря. Крім того, зафіксовано 13 випадків забруднення або масової загибелі рослин, тварин та риби, 3 радіаційні аварії.
Аварійними забрудненнями, надзвичайними екологічними ситуаціями та радіаційними аваріями у 1999 р. заподіяно шкоди довкіллю на загальну суму 7,7 млн. грн. Найбільші збитки завдані аварійними проливаннями нафтопродуктів та скидами шкідливих речовин в акваторії Чорного моря (7 млн. грн.).
За попередніми даними, протягом 1999 р. від стаціонарних джерел забруднення в атмосферне повітря в результаті викидів шкідливих речовин становило 4,1 млн. т., що майже таке саме, як у 1998 році.
Органи Гідрометкому у 1999 р. зафіксували 82 випадки екстремального високого забруднення навколишнього природного середовища, з них 60 випадків — це забруднення атмосферного повітря, 12 — поверхневих вод, 9 — морських вод, 1 — ґрунтів.
Найбільша загальна забрудненість повітря спостерігалася в Донецьку, Горлівці, Дзержинську, Маріуполі, Макіївці, Єнакієвому, Слов’янську (Донецька область), Одесі, Дніпропетровську, Харкові, Запоріжжі, Луцьку, Луганську, Черкасах. На стан атмосфери у цих містах негативно впливали викиди бензапірену, формальдегіду, фенолів, двоокису азоту, фтористого водню, пилу, концентрація яких перевищувала гранично допустимі рівні.
Водні об’єкти країни забруднювались переважно сполуками хрому, шестивалентного марганцю, цинку та дещо менше — сполуками азоту, нафтопродуктами, сульфатами.
Проблема захисту навколишнього середовища і природних ресурсів настільки важлива, що практично у світі немає держави, яка б так чи інакше не намагалася її вирішити. Існує сукупність концепцій і методів аналізу впливу економічної діяльності на природне середовище і його зворотного впливу на економічну діяльність, а також оцінки збитків від забруднення довкілля і ефективності природоохоронних заходів.
Споживання і забруднення енергетичних, рослинних та інших сировинних ресурсів у світі досягає сьогодні межі можливого самовідтворення і самоочищення природи, із надр землі в середньому щорічно видобувається до 100 млрд. т. руди, палива, у тому числі природного газу і нафти до 5 млрд. т., і різних будівельних матеріалів. Щорічно в атмосферу викидається понад 200 млн. т. оксиду вуглецю. У Світовий океан потрапляє до 10 млн. т. нафти. Площа ґрунту, придатна до землеробства, зменшується до 6-7 млн. га щорічно.
Порушення природних екологічних балансів і перевантаження екосистеми спричинили багато незворотних процесів у природному середовищі. Очевидно, що такі радикальні зміни становлять реальну загрозу для існування людства. Передусім погіршується «якість життя», що пов’язано переважно з погіршенням здоров’я населення, умов праці та відпочинку. Втрати робочого часу в результаті підвищення захворюваності населення через забруднення навколишнього середовища зумовлюють зниження ефективності використання трудових ресурсів. І річ не лише в наслідках Чорнобильської катастрофи. Вони відомі кожному: це майже 10% радіаційної забрудненої території, 3 млн. людей, що постраждали, з них майже 1 млн. дітей, 300 тис. тих, хто змушені були виїхати із «зони відчуження», яка оточує атомну станцію. Подолання цих страшних наслідків щороку вимагає надзвичайно великих фінансових ресурсів, а їх у держави немає.
5.4. Регулювання інвестиційної діяльності державними органами
» следующая страница »
1 ... 108 109 110 111 112 113114 115 116 117 118 ... 224