Інвестознавство

На третьому етапі після проведення протягом 5—6 років активної інвестиційної діяльності запрацюють організаційні структури позико­во-інвестиційного комплексу держави. Це дасть змогу владі проводи­ти повномасштабну інвестиційну діяльність із використанням різно­манітних джерел. На цьому етапі цілком можливо вийти на такий рівень розвитку, коли інвестиційний попит та інвестиційні пропозиції будуть урівноважені.

Отже, для того, щоб боргові зобов’язання в Україні стали не­від’ємною частиною ефективно функціонуючого інвестиційного ме­ханізму, який здатний підтримувати стабільність у державі та ініцію­вати економічне зростання, необхідно:

1.     Детально розробити і законодавчо закріпити чіткий механізм емісії місцевих позик, який би визначав умови і порядок випуску, обі­гу й погашення територіальних боргових зобов’язань.

2.     Регламентувати законодавчо і організувати фактично Держав­ний інвестиційний фонд і його регіональні представництва як основу інвестиційно-позикової системи України.

3.      Для підсилення зацікавленості потенційних інвесторів у при­дбанні облігацій територіальної позики слід розвивати вторинний ри­нок цінних паперів, який дав би змогу збільшити ліквідність облігацій.

4.     В міру розвитку інфраструктури фондового ринку в Україні, до­цільним вважається перехід до дилерської форми розміщення позик. При цьому емітент відразу продає весь випуск одному або кільком ди­лерам, які після цього реалізують цінні папери безпосереднім інвесто­рам.

5.     Інформація про хід реалізації позик повинна бути доступною.

6.     Логічним завершенням наших міркувань могла б стати розроб­ка державної програми створення інвестиційно-позикової системи в Україні, в якій мають бути зафіксовані організаційні принципи, меха­нізми, цілі, напрями реалізації розглянутої моделі на всіх рівнях дер­жавної влади.

В основних напрямках державної політики України в сфері навко­лишнього природного середовища ще наприкінці 1995 р, зазначало­ся: економіка країни означає як загальну систему природокористуван­ня зі всіма її атрибутами, так фінансово-економічний механізм захис­ту навколишнього природного середовища. Внаслідок закладення базових засад незалежності і державності України, утвердженню її як повноправного суб’єкта світового співтовариства, формування відно­син із сусідніми державами можливості загрози нашій державності зміщуються зараз у площину не тільки економічної безпеки.

Одним із ключових завдань забезпечення економічної безпеки має стати: вирішення найгостріших поточних проблем на національному, регіональному та об’єктному рівнях і визначення довгострокових пріо­ритетів екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища, розвиток і вдосконалення відповідної законодавчо-пра­вової бази, застосування економічних інструментів (поетапне запро­вадження платного природокористування) для відтворення та раціо­нального використання природних ресурсів.

У зв’язку із цим у Посланні Президента перед урядом України став­ляться такі завдання:

•      гарантування екологічної безпеки ядерних об’єктів і радіацій­ного захисту населення та зведення до мінімуму впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

•     покращення екологічного стану басейну р. Дніпра та якості пит­ної води; стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і про­мислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;

•      будівництво нових та реконструкція діючих потужностей кому­нальних очисних каналізаційних споруд;

•       запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і по­ліпшення їх екологічного стану;

•       формування збалансованої системи природокористування та екологізації технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 107 108 109 110 111 112113 114 115 116 117  ... 224