Економічна теорія

(дох)

Рис. 13. Крива Лоренца

Якщо припустити абсолютну рівність у доходах (10% населення отриму­ють 10% усіх доходів, 20% населення—20% усіх доходів та ін.), то графік розпо­ділу доходів буде представлений прямою ОА, що ділить прямий кут між вісями кординат навпіл. У реальному житті розподіл виглядає інакше. Наприклад, 10% населення отримують 2% усіх доходів, 50% населення — 25% доходів, 90% на­селення — 75% доходів. У даному разі на графіку ми отримаємо криву Л, яка й зветься кривою Лоренца. Чим далі Л розташована від прямої ОА, тим менш рівномірно розподіляються доходи у даному суспільстві. Кількісно ступінь не­рівномірності визначається через коефіцієнт Джині, що розраховується як відношення площі сегмента, утвореного прямою ОА та кривою Л, де площа трикутника ОАХ (чим більший коефіцієнт Джині, тим це рівномірніше розпо­діляються доходи).

Розглядаючи питання про рівні доходи населення, слід пам’ятати, що ре­альні доходи—це кількість отриманих за гроші товарів та послуг, а отже, зале­жать від загального рівня цін у країні. Так, якщо ціни на споживчі товари зрос­тають швидше за номінальні доходи, то реальні доходи знижуватимуться. Тож

447

для визначення соціальної політики держави важливого значення набуває вартість “споживчого кошика”, її визначають як суму цін групи споживчих то­варів та послуг, що забезпечують повний життєвий рівень. У цьому зв’язку роз­різняють раціональний та мінімальний споживчі кошики, що відповідають ра­ціональному та мінімальному рівням споживання. Зіставлення вартості спо­живчих кошиків із структурою та величиною доходів дозволяє зробити висновки про життєвий рівень населення. Тих, чиї доходи виявляються меншими за вартість мінімального споживчого кошика, відносять до перебуваючих за ме­жею бідності. Зміни у вартості споживчих кошиків є основою для корегування політики формування доходів населення.

Існує два підходи в політиці доходів. При першому (соціальному) підході вважається, що суспільство повинно гарантувати кожному громадянину дохо­ди, що не дозволяють йому опуститися нижче межі бідності. При цьому дер­жаві відводиться значна роль у формуванні різноманітних соціальних програм допомоги малозабезпеченим, особам, що втратили роботу, та ін., як і у вста­новленні високих податків на прибутки та прогресивних податків на доходи.

Інший підхід (ринковий) базується на тому, що держава повинна створити умови для зростання доходів населення внаслідок його власної економічної активності.

Якщо перший підхід опирається на так званий принцип соціальної спра­ведливості, то другий — на економічну раціональність, оскільки гарантовані доходи знижують економічну активність, що, у свою чергу, призводить до по­гіршення економічної кон’юнктури та втрат для всього населення.

Неможливо однозначно віддати перевагу будь-якому з названих підходів до політики доходів. Мабуть, тут необхідно шукати ту грань, що дозволяє по­єднувати соціальний спокій зі стійким економічним зростанням.

ЧАСТИНА 8. СВІТОГОСПОДАРСЬКІ ЗВ’ЯЗКИ ТА МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 344 345 346 347 348 349350 351 352 353 354  ... 384