1. Сутність та структура сучасної кредитної системи
Кредитна система, як одна з складових частин ринку позичкових капіталів, являє собою сукупність кредитних відносин та системи інститутів, які забезпечують функціонування цих відносини. Кредитні відносини виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, бюджету й населення та використання цих коштів на умовах повернення для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.
Головною ланкою кредитної системи є банки. Вони виступають одночасно як у ролі покупця, так і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних грошових коштів. Купівля і залучення тимчасово вільних грошових коштів — це пасивні операції банків, а продаж та інвестування — активні. Обидва види операцій здійснюються банками у відповідності з певними принципами, застосуванням тих чи інших засобів, методів, форм та іншого інструментарію.
Головним видом активних операцій комерційних банків є кредитування, що відбувається за такими принципами: строковість, цільовий характер, забезпеченість та платність кредиту.
Принцип строковості означає, що позика має бути повернута позичальником банку в наперед визначений строк. Економічною основою строковості кредиту, наданого позичальнику на цілі основної виробничої діяльності, є тривалість кругообігу оборотних виробничих фондів і обігу. У законодавчому порядку встановлені граничні строки кредитування (до 12 місяців) підприємств на вказані цілі. Кредити на технічне переоснащення, розширення діючих підприємств та їх реконструкцію надаються в межах нормативних строків будівництва, освоєння й окупності об’єкта.
Конкретний строк повернення позички залежить від форми кредитування. Наприклад, при використанні в процесі кредитування спеціального позичкового рахунку повернення коштів, взятих у борг, відбувається щоденно, оскільки виручка від реалізації продукції в цьому разі зараховується на цей рахунок. Установи банків можуть надавати відстрочку повернення позички, стягуючи за це підвищений процент. Від дотримання принципу строковості кредиту залежить можливість надання нових позичок, оскільки одним з ресурсів
кредитування є повернуті позички. Порушення цього принципу означає перетворення строкової заборгованості по позичках у прострочену. При порушенні строків повернення і наявності прострочених позичок, нові кредити підприємствам, як правило, не надаються.
Цільовий характер кредитування припускає вкладення позичкових коштів в конкретні господарські процеси. У сучасних умовах комерційні банки переходять від кредитування об’єкта до кредитування суб’єкта. Однак цільовий характер кредитування залишається, оскільки умови надання позичок підприємствам на витрати, пов’язані з основною виробничою діяльністю, і капітальні вкладення істотно відрізняються. Крім того, різними є кредитні ресурси, які використовуються для короткострокового і довгострокового кредитування; не однаковий підхід банку і до питання про надання позичок, які мають забезпечення і не мають його.
Принцип забезпеченості позичок має на меті захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. До недавнього часу, коли наша банківська система була представлена лише державними спеціалізованими банками, цей принцип зводився до матеріальної забезпеченості позичок. Це означає, що кредити надавалися під товарно-матеріальні цінності і витрати виробництва та забезпечувалися заставою цих цінностей або продукцією, яка надходила в заставу у міру її випуску. Таким чином, створювалися умови для повернення кредиту.
Перехід економіки до ринкових відносин і створення акціонерно-комерційних і кооперативних банків привели до наповнення цього принципу новими елементами. Зараз у ролі носія гарантії повернення позички можуть бути не тільки матеріальне забезпечення, а й цінні папери: акції, облігації, векселі, страхові поліси, гарантії платоспроможних юридичних і фізичних осіб тощо.
» следующая страница »
1 ... 271 272 273 274 275 276277 278 279 280 281 ... 384