Економічна теорія

Виходячи з усього сказаного, суспільне відтворення можна розглядати як процес постійного одночасного виробництва і споживання, в ході якого віднов­люються всі необхідні чинники процесу виробництва — робоча сила, засоби праці та предмети праці. Відповідно, для забезпечення безперервності цього процесу першочергового значення набувають: 1) встановлення потрібного

220

співвідношення між виробництвом і споживанням; 2) підтримка необхідної пропорційності між основними підрозділами суспільного виробництва; 3) ут­ворення певного міжгалузевого балансу в економіці. Правильне розв’язання перелічених проблем є життєво необхідним з погляду забезпечення нормаль­них умов процесу суспільного відтворення. Саме цим пояснюється та увага, що приділяється проблемам пропорційності економічного розвитку в теорії макроекономіки.

Втім, усвідомлення проблеми пропорційності суспільного відтворення та перші спроби її розв’язання відбулись задовго до того, як економічну теорію почали розділяти на макро- та мікроекономіку. Ще у 1758 р. фізіократ Ф.Кене у своїй знаменитій "Економічній таблиці” проаналізував склад сукупного сус­пільного продукту, рух його елементів як необхідну умову нового процесу ви­робництва і відтворення класів у соціально-економічній структурі суспільства.

Ф.Кене поділив суспільство на три класи: 1) продуктивний клас (фермери

1сільськогосподарські наймані робітники), який, обробляючи землю, щороку відтворює багатство нації і сплачує орендну плату власникам землі; 2) клас влас­ників (землевласники, король, духовенство), який живе на “чистий продукт” землеробства; 3)”безплідний”, або непродуктивний, клас (промислові купці, ремісники, наймані робітники у промисловості та ін.), витрати якого оплачу­ють два попередніх класи.

На початок господарського року, за схемою Ф.Кене, перелічені класи во­лодіють такими запасами продуктів і готівки:

1)  продуктивний клас має запас землеробських продуктів на 5 млрд ліврів;

2)   клас власників має запас готівки на 2 млрд ліврів, отриманих ним від продуктивного класу як орендна плата;

3)   ’’безплідний” клас має запас промислових виробів на 2 млрд ліврів.

“Економічна таблиця” описує процес обміну між трьома зазаначеними

класами у вигляді ряду послідовних актів купівлі-продажу. При цьому продук­ти і гроші рухаються у протилежному напрямі.

1-       й              акт—клас власників купує у продуктивного класу сільськогосподарсь­кої продукції на 1 млрд ліврів для власного споживання;

2-        й             акт — клас власників на залишок готівки в сумі 1 млрд ліврів купує у непродуктивного класу промислову продукцію для власного споживання;

3-       й              акт — непродуктивний клас на отриману від власників за свої вироби готівку (1 млрд ліврів) купує у продуктивного класу продукти харчування;

4-        й             акт — продуктивний клас купує у непродуктивного класу на 1 млрд ліврів промислових виробів для відновлення основного капіталу;

5-        й             акт — непродуктивний клас на 1 млрд ліврів купує у продуктивного класу сировину для промислової переробки.

Отже, з 5 млрд ліврів сукупного продукту реалізовано 3 млрд, і гроші в сумі

2  млрд ліврів повернулися до продуктивного класу. Рештка 2 млрд ліврів річно-

221

го продукту витрачається в землеробстві. Оборот річного продукту в натуральній і грошовій формі забезпечує можливість безперервного, періодичного повто­рення виробничого процесу, тобто відтворення. Але наведена схема руху су­купного продукту суспільства протягом даного року не дає відповіді на питан­ня —яким буде його обсяг у наступному році? Справді, якщо весь суспільний продукт спожито без залишку , чи дає це змогу збільшити його виробництво у майбутньому і за рахунок чого?

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 169 170 171 172 173 174175 176 177 178 179  ... 384