Отже, попит, пропозиція та переважно вільні ціни—невіддільні елементи ринку. Загалом сам процес функціонуваня ринку може розглядатись як нескінченна взаємодія попиту та пропозиції. Попит можна визначити як потребу, що підкріплена купівельною спроможністю споживачів, або як платоспроможний попит, на формування якого впливають різні чинники (фактори), і насамперед ціни. Оскільки між рівнем ціни і величиною попиту існує постійний, об’єктивний та істотний зворотний зв’язок (більше-менше і навпаки), це свідчить про те, що має місце дія закону попиту.
Якщо зазначений зворотний зв’язок між ціною товару (послуги) і величиною попиту зобразити у вигляді графіка, то крива, яка визначає залежність між ціною і попитом, буде кривою попиту, а переміщення по кривій попиту — зміною величини попиту. Зміна величини попиту відображає реакцію споживачів на зміну ціни. В свою чергу, показник “цінова еластичність попиту” характеризує ступінь зміни попиту під впливом зміни рівня ціни.
Під пропозицією або кількістю запропонованого для продажу на ринку обсягу товарів (послуг) розуміють обсяг товарів (послуг), який товаровиробники бажають продати на ринку і спроможні доставити його туди. Величина пропозиції також, в передусім, залежить від рівня цін, але тут зв’язок прямий (більше-більше, менше-менше). Якщо зазначений прямий зв’язок між ціною товару (послуги) і величиною пропозиції зобразити у вигляді графіка, то крива, яка визначає залежність між ціною і пропозицією, буде кривою пропозиції, а переміщення на цій кривій відбиватиме зміни величини пропозиції. Показ-
205
ник “цінова еластичність пропозиції” характеризує ступінь чутливості пропозиції до змін ціни.
У тому разі, коли ринок перебуватиме у стані рівноваги (обсяг попиту і пропозиції за певної ціни збігаються), то ціну, яка відбиває цю рівновагу, слід вважати рівноважною ціною. Таку ціну треба розглядати як певний момент руху попиту, пропозиції і ціни. Поняття “кон’юнктура ринку” відбиває сукупність умов, ознак, які характеризують співвідношення попиту і пропозиції на товари (послуги) з урахуванням рівня цін, часу та простору (регіону), де відбувається реалізація товарів (послуг).
Отже, ціна як економічна категорія визначає взаємовідносини між товаровиробниками в процесі виробництва та реалізації; це—кількість грошей або інших товарів і послуг, що сплачуються і отримуються за одиницю товару (послуги). Ціна виконує такі функції: обліково-аналітичну, стимулюючу, розподільчу, регулюючу і соціальну.
Заходи щодо обгрунтування, затвердження та перегляду цін, їх рівня та структури отримали назву “ціноутворення”. Такий процес слід розглядати як систему обліку ціноутворюючих факторів. Правовою базою цього процесу є Закон України “Про ціни і ціноутворення”.
Залежно від процесу ціноутворення, порядку використання, структури ціни поділяються на: 1) вільні, регульовані та фіксовані; 2) оптові та роздрібні;
3) договірні (контрактні); 4) ціни внутрішнього ринку та світові. Провідну роль у процесі ціноутворення відіграють підприємстві (фірми), які застосовують при цьому різні методи утворення (формування) цін. Проте і держава не повинна стояти осторонь процесу ціноутворення, а має здійснювати регулюючу функцію, особливо в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки.
ЧАСТИНА 5. МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ РІВЕНЬ ГОСПОДАРЮВАННЯ
» следующая страница »
1 ... 154 155 156 157 158 159160 161 162 163 164 ... 384