Економічна теорія

—   фізичну, професійно-кваліфікаційну та соціально-пси­хологічну здатність до конкретного виду праці;

—    придатність до праці, рамки якої визначаються на­ціональними звичаями і законодавством;

—     вільне волевиявлення участі в суспільній праці.

Основною характеристикою економічної активності

виступає наявність особистого прагнення, прояв напо­легливості у формуванні та підтриманні власної здат-

•                    Л                           •                                                                                       •• гг • • гг                                         •

ності до праці, активний пошук своєї ніші у суспіль- но-організованій системі й постійна готовність вибо­рювати своє право на її зайняття.

Рівень економічної активності відбиває частку економіч­но активного населення в загальній його кількості:

Р_9Л =4^-100%

де Р,_а — рівень економічної активності; Н_е — чисельність еко­номічно активного населення; Н — чисельність населення.

Зайнятість економічно активного населення в сучасній розвинутій економіці має різноманітні форми свого вияв­лення (рис. 16.6).

Стандартна

повна

зайнятість

і

Часткова

Тимчасова

Випадкова

Рис. 16.6. Форми зайнятості

Основною формою є стандартна повна зайнятість,

якій притаманні такі риси:

—   робота лише в одного підприємця;

—   робота у виробничому приміщенні роботодавця;

—   стандартне навантаження протягом дня, тижня, року.

Відсутність будь-якої з перелічених рис стандартної зай­нятості зумовлює нетиповість форми зайнятості.

Часткова зайнятість — це регулярна зайнятість за наймом при значно скороченій тривалості роботи на конк­ретному об'єкті. Розмір скорочення стандартної тривалості робочого часу кожна країна, враховуючи національні особ­ливості, встановлює сама, або не встановлює його взагалі (до таких належить і Україна).

Головним критерієм тимчасової зайнятості є наяв­ність терміну закінчення трудового договору (контракту). В останні роки спостерігається значне поширення тимча­сової зайнятості, зумовленість її кон'юнктурними обстави­нами поступово нівелюється, вона перетворюється на орди­нарну форму працевлаштування, а в ряді випадків виступає альтернативою безробіттю.

Особливою формою зайнятості є самозайнятість. Згідно з класифікацією МОП, до самостійно зайнятих відно­сяться:

—    підприємці;

—   трудящі, що працюють не за наймом;

—   члени виробничих кооперативів;

—    неоплачувані працівники сімейних підприємств.

Оскільки самозайнятість має переваги з точки зору ви­сокого потенціалу поглинання робочої сили при низьких потребах у капіталі, то її частка вища в тих видах діяль­ності, де потреби в капіталі невеликі, а бар'єри на шляху до ринку відносно низькі.

В останні десятиліття в розвинутих країнах прояви­лися:

—   пряма залежність масштабів самозайнятості від темпів зростання загальної чисельності населення і її працездат­ної частини зокрема;

—   взаємозв'язок між рівнем безробіття й темпами роз­витку самостійної зайнятості. Значне зростання останньої характерне для країн із високим рівнем безробіття.

Характерні тенденції розвитку зайнятості в сучасній ринковій економіці:

—    секторальні переміщення робочої сили: різке змен­шення чисельності й питомої ваги зайнятих у сільському господарстві та відповідне зростання їх у сфері послуг;

•                                                                                                           ГЖТ                                              • ж •                                   •                          ••

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 153 154 155 156 157 158159 160 161 162 163  ... 246