Категории
Економічна теорія
Разом з тим, заробітна плата займає особливе місце в ціновому ряду. Нині вона розглядається як дохід, величина якого не повинна опускатися нижче рівня, за яким втрачається гідність праці. Тому заробітна плата не може пристосуватися до інших елементів економічної рівноваги,
а, навпаки, останні мусять бути приведені у відповідність до її рівня. Така особливість заробітної плати зумовлюється її роллю у відтворенні робочої сили як специфічного товару.
Специфіка ринку праці виявляється у його функціональному навантаженні.
Ринок праці:
— оцінює робочу силу як ресурс для суспільного виробництва;
— інформує своїх суб'єктів про необхідність коригування їхніх рішень;
— гарантує покриття суспільно-корисних витрат робочої сили;
— стимулює кількісно-якісне її зростання й ефективне використання;
— регулює розподіл робочої сили, зумовлюючи мобільність цього ресурсу та раціоналізацію його витрат;
— узгоджує величину і структуру сукупної робочої сили з обсягом і структурою виробничих потреб у ній.
3. Соціально-економічний зміст і форми прояву зайнятості
Ринковий розподіл індивідуальних робочих сил має своїм результатом зайнятість — явище, що відбиває складні, багатофакторні залежності попиту і пропозиції робочої сили як своєрідних індикаторів сумарної дії різних факторів суспільного буття: економічних, соціальних, політичних, правових, національних.
Враховуючи весь спектр аспектів, які виявляються і переплітаються у змісті поняття зайнятість, його можна визначити як сукупність економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин, пов'язаних із забезпеченням працездатних індивідів робочими місцями та їхньою діяльністю з метою одержання доходу.
Оскільки робоча сила є обмеженим і частково рідкісним ресурсом, суспільний інтерес полягає в максимально повно-
Економічна сутність зайнятості суперечливо поєднує повноту й ефективність використання наявних ресурсів праці (рис. 16.3).
Рис. 16.3. Внутрішня суперечність зайнятості
му продуктивному її використанні. Водночас обмеженість ресурсів праці зобов'язує суспільство до раціонального й інтенсивного їх використання, економії і навіть деякого резервування. Отже, обмеженість ресурсів праці, з одного боку, передбачає максимально повне та ефективне використання їх, з іншого, розмежовує і протиставляє повну й ефективну зайнятість.
Протиріччя економічної сутності зайнятості завжди проявляється у вигляді постійної теоретичної і політичної проблеми: якою є існуюча зайнятість за повнотою участі працездатного населення в суспільному виробництві і як позначається фактичний стан зайнятості на стані економіки?
Вирішення цієї проблеми виходить з можливостей реального існування двох типів зайнятості: фактичної й ефективної (рис. 16.4).
Рис. 16.4. Типи зайнятості
Ефективний тип зайнятості є лише певним моментом, умовою динамічного процесу економічного розвитку. Недосконалість конкуренції на ринках праці та капіталів істотно обмежує не лише можливості забезпечення, а й підтримання ефективної зайнятості.
Суперечлива природа зайнятості зумовлює необхідність уточнення змісту самого поняття суб'єкт зайнятості. У сучасному трактуванні "суб'єкт зайнятості" уособлюється економічно активною частиною населення.
Економічно активне населення
Зайняті
Безробітні
Економічно неактивне населення
років
Усе населення у віці 16 років і старше
Рис. 16.5. Формування та рух економічно активного населення
Економічно активне населення за визначенням МОП (Міжнародної організації праці), — це частина працездатного населення, яка пропонує свою робочу силу для виробництва товарів та послуг. Ознака економічної активності синтезує в собі сукупність різнопланових характеристик:
» следующая страница »
1 ... 152 153 154 155 156 157158 159 160 161 162 ... 246