Економічна теорія

Антициклічне регулювання у розвинутих країнах світу перетворилося в один з найважливіших факторів послаб­лення глибини економічних криз, подовження фаз пожвав­лення та піднесення й скорочення фаз спаду та депресії. Однак повністю воно не в змозі подолати циклічний харак­тер суспільного виробництва.

4.     Перевиробництво супроводжується не тільки зростан­ням безробіття, а й підвищенням цін та інфляцією, що поро­джує нове явище в економіці — стагфляцію. Ця особливість пояснюється монополістичним ціноутворенням та надмірни­ми державними витратами, які покриваються додатковою грошовою емісією, що порушує нормальний грошовий обіг, спричиняючи інфляцію. Такі кризи супроводжуються нерівно­мірним зростанням цін у різних галузях економіки, внаслі­док чого інвестиції спрямовуються туди, де вищий рівень цін, а отже, і темп інфляції. Подібні процеси продовжуються до того часу, поки не встановиться нове співвідношення між га­лузями, адекватне новому стану економічної рівноваги. За цих умов кризи мають затяжний характер і спричиняють стагнацію, оскільки порушуються природні економічні при- чинно-наслідкові зв'язки між рівнем цін, рівнем процентної ставки й інтенсивністю інвестиційного процесу.

Із сказаного випливають такі висновки:

1.     Типова криза, що спонтанно виникає й усувається за рахунок саморегуляції ринкового механізму, характери­зується тим, що зниження цін в умовах надвиробництва супроводжується здешевленням кредиту. Кредит стає до­ступнішим, що, у свою чергу, пожвавлює інвестиційний про­цес і зрештою виводить економіку зі стану застою.

2.    Криза, яка супроводжується інфляцією, спотворює при- чинно-наслідкові зв'язки в економіці, засвідчуючи, що дер­жава "перегнула палицю", втручаючись у циклічний роз­виток економіки, і її втручання, яке оцінювалося як пози­тивне в короткостроковому періоді, спричинило негативні наслідки в довгостроковому періоді, що потребує значного часу для свого вирішення.

70-ті роки XX ст. продемонстрували згубний вплив на економіку не тільки циклічних, а й нециклічних коливань. Прикладом останніх стали структурні кризи:

—    нафтова;

—    сировинна;

—     енергетична;

—     валютна;

—    екологічна.

Риси структурних криз:

—     спричиняються через диспропорції між окремими сферами і галузями економіки;

—    мають затяжний характер;

—   часто не збігаються з циклічними кризами;

—    впливають на циклічні кризи, спотворюючи тради­ційну картину циклічного розвитку.

Наприклад, нафтова криза 1974—1975 рр. проявилася у стрімкому зростанні світових цін на нафту й нафтопро­дукти, але всупереч традиційній реакції попиту на зміну цін, попит на нафту і продукти її переробки зріс, а пропози­ція продовжувала відставати від попиту. У кінцевому підсумку ця криза значно поліпшила стан країн-експор- терів і погіршила стан країн-імпортерівнафти.

Сучасні екологічні кризи стримують бурхливий розви­ток багатьох країн світу. Руйнація світової соціалістичної системи поглибила структурний характер криз і неста­більність в економіці цих країн.

На модифікацію циклу впливає також політична не­стабільність як у межах окремої держави, так і в межах регіонів та у світі в цілому.

Значення циклічного розвитку для економіки

Цикли означають:

по-перше, порушення рівноваги і перерву розвитку по висхідній, внаслідок чого скорочується обсяг національного виробництва;

по-друге, позбавлення багатьох з тих, хто бажає працюва­ти, можливості знайти роботу і забезпечити собі нормаль­ний рівень доходу;

по-третє, доведення до банкрутства багатьох підприємців, змушуванням їх подекуди суттєво погіршувати свій еко­номічний та соціальний стан;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 145 146 147 148 149 150151 152 153 154 155  ... 246