Структурні особливості елітного сегмента третього етапу трансформації пов’язані з посиленням потягу до наукоємних галузей не тільки у сфері виробництва продуктів, що вимагають великих витрат на НДР (комп’ютери, промислові роботи, інтегральні схеми, біотехнології), а й у розвитку виробничих процесів з якісно новим рівнем технологій (електронні прилади контролю за процесами зі штучним інтелектом, автоматичне комунікативне обладнання тощо). Для сприяння цим глибоким змінам розробляються спеціальні стратегії просування елітних структур, які охоплюють структуру зайнятості, розвиток інвестиційного сектора, споживання енергії, урядові витрати тощо.
Загальна конфігурація засобів забезпечення розвитку індустріальної структури через використання стимулюючого впливу на неї новітнього елітного сектора складає загальні стратегічні установки та механізми, які узгоджено приймаються діловими колами та органами державного управління. Позитивні заходи впливу з боку останніх суттєво не відрізняються від більшості інших країн, а саме: промислові позики, субсидії, субвенції, сприяння впровадженню НДР тощо. Відмінність полягає у тому, що застосування цих засобів здійснюється на основі свідомої координації, отримання підтримки всіма сторонами результатів їх суспільного обговорення, які дають можливість досягти максимальної дієвості для цілей модернізації індустріальної структури, конкурентоздатності у зовнішньоекономічній сфері, мінімізації тіньових проявів елітної структури. Загальна концепція індустріальної структури грунтується на реалістичному передбаченні дії ринкових сил, а не на механізмах відомчого планування. Накопичення передусім органами державного управління інформації з економічної безпеки і її надання зацікавленим сторонам являють собою одні з найбільш фундаментальних інструментів для компенсування не- спроможностей ринкового механізму протидії накопиченню енергії тіньових механізмів, для орієнтації економіки в необхідному напрямку у сучасних складних умовах хронічної глобальної кризи управління та посилення загроз економічній безпеці держави.
Одним із базових механізмів супроводження розбудови та функціонування ефективного елітного сектора, який формує високий рівень безпеки від тіньового ураження в індустріальній структурі Японії, є статистичне та організаційне забезпечення функціонування економічних секторів, які в конкретних історичних умовах є занепадаючими і тими, що підносяться у своєму розвитку. Однією з важливих функцій, що дозволяють забезпечити ці механізми, є відділення секторів з падаючим попитом або тимчасовими проблемами підвищення їх ефективності від секторів з фундаментальними структурними проблемами застарілої технології, падаючої ефективності або неконкурентоспроможності витрат. В Японії значно краще, ніж у більшості інших країн, суспільний механізм управління здатний виявити різницю між короткочасними і довгостроковими труднощами і переміщувати ресурси із занепадаючих галузей у сектори з потенціалом зростання.
Занепадаючими вважаються ті галузі, де впродовж довгострокових періодів часу зберігається абсолютне зниження кількості продажів і де імпорт з низькими витратами загрожує конкурентоспроможності виробництва. Антикризове управління включає ряд варіантів стратегічних дій, пов’язаних з виведенням занепадаючих галузей за межі індустріальної структури. До них слід віднести переміщення таких галузей в інші країни, послідовне виведення капіталу з цих галузей з метою їх швидкої самоліквідації. Японський підхід до занепадаючих секторів характерний комплексним управлінням та концентрацією ресурсів щодо переміщення виробництва з неконкурентоспроможних секторів і розробки планомірного підходу до спаду у довгостроковій перспективі.
» следующая страница »
1 ... 218 219 220 221 222 223224 225 226 227 228 ... 350