Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

Такого висновку, зокрема, дійшла колегія Рахункової палати Украї­ни, яка розглянула Звіт про результати аналізу і перевірки фінансового забезпечення підвищення заробітної плати в бюджетній сфері у 2003 році у зв’язку з впровадженням нового розміру мінімальної заробітної плати.¹

За результатами проведеного аналізу та перевірок виявлено бюджет­них правопорушень на загальну суму 55,28 млн грн.

На переконання фахівців Рахункової палати, потрібні зміни у самій структурі заробітної плати. Питома вага посадових окладів працівників органів виконавчої влади у2002 році становила лише 20—30 відсотків фак­тичної заробітної плати, все інше складали додаткові, заохочувальні та компенсаційні виплати. До того ж, посадові оклади деяких категорій держ- службовців (особливо на районному рівні) залишаються нижчими від роз­міру мінімальної заробітної плати. Та й рівень мінімальної заробітної пла­ти, встановлений на 2003—2004 рр., не відповідав державним соціальним

стандартам і нормативам, визначеним Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

У звіті підкреслюється, що механізми визначення фонду оплати праці у бюджетній сфері під час формування державного бюджету залишають­ся недосконалими і нормативно неврегульованими. Система планування видатків на оплату праці у бюджетній сфері є непрозорою, бо не дає змоги на етапі розгляду й затвердження державного бюджету оцінити рівень забезпечення фінансовими ресурсами підвищення зарплатні як загалом, так і в конкретних галузях бюджетної сфери

.

Окрім панування елітної економіки, основними ознаками бюрокра­тичної системи господарювання є:

1)   посилення використання адміністративних методів регулювання еко­номіки, особливо у провідних галузях економіки, в інтересах елітарних струк­тур, перехід до планово-розподільчого ринку в умовах панування олігархіч­ної будови економіки. Одним із яскравих прикладів зростання ролі адміні­стративних методів у функціонуванні найважливіших сегментів ринкового простору України є створення оптових ринків електроенергії (ОРЕ) та енергетичного вугілля (ОРЕВ).

26 листопада 2003 р. в Києві відбулися загальні збори учасників Оп­тового ринку енергетичного вугілля, якими стали 39 юридичних осіб: енер- гогенеруючі компанії «Центренерго», «Західенерго», «Дніпроенерго» і «Донбасенерго», 20 державних вугледобувних підприємств та кілька не­державних вуглепостачальників.

За формою ОРЕВ нагадує акціонерне товариство, яким керує рада. Оперативне управління ринком енерговугілля покладається на державну компанію «Українське вугілля». За ідеєю, оператор ОРЕВ — «Українське вугілля» — зобов’язаний забезпечити закупівлю (тобто своєчасну оплату) і поставку вугілля споживачам — енергогенеруючим компаніям України. Гарантом оплати і, власне, банкіром ОРЕВ стане обраний учасниками цього ринку банк. Такий підхід покликаний забезпечити своєчасні роз­рахунки за всі вуглепоставки учасникам ОРЕВ.

Компанія «Українське вугілля», як оператор ОРЕВ, зобов’язана за­безпечити оптимальний розподіл вуглересурсів, визначити оптову ціну вугілля, подбати про найвигідніші маршрути його доставки до спожи­вачів. Оператор ОРЕВ повинен проводити моніторинг стану виконання учасниками ринку своїх договірних зобов’язань, забезпечувати якість поставленої продукції, вчасну проплату з усіма учасниками ОРЕВ.

Рис.3.1. Схема взаємодії учасників Оптового ринку енергетичного вугілля України¹

Однак, якщо накласти цю ідеальну схему ОРЕВ на реальну структур­ну неоднорідність багатьох сегментів ринку, і особливо адміністративної його частини, наявності в ній елітарних інтересів, то можна з впевненістю прогнозувати тенденції викривлення цього ринку за допомогою адміні­стративного ресурсу на користь елітного сегмента макроекономіки.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 155 156 157 158 159 160161 162 163 164 165  ... 350