Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

Формально в даний час Фонду державного майна України належать корпоративні права на 1603 підприємства, реально ж ця кількість у кілька разів нижча. Так, у 552 ВАТ обсяг держпакетів менший ніж 25% і вплив держави на забезпечення своїх інтересів у їх діяльності є мінімальним (див. табл. 3.4). Такий самий висновок можна зробити і щодо акціонер­них товариств, де державі належить обсяг пакетів у межах 25—50%. За оцінками ФДМ, саме ця група підприємств має найгірші фінансово-еко­номічні показники.

А в цілому загальний стан управління державними корпоративними правами достатньо репрезентативно подає такий показник: із вищезгада­них 1603 підприємств дивіденди змогли нарахувати державі за 2002 рік лише 58 (3,6%). Обсяг їх становить тільки 230 млн грн, або приблизно 0,1% ВВП

.

Таблиця 3.4

Розподіл підприємств за обсягами держпакетів акцій, де ФДМ'здійснюєуправління корпоративними правами

Розмір держпакету, %	Кількість підприємств, де ФДМ має корпоративні права	Питома вага від загальної кількості підприємств, %
менше 25%	552	34,4
25-50%	728	45,4
50-75%	252	15,7
100%	71	4,4
-	1603	100

В Україні, всупереч накопиченому міжнародному досвіду привати­зації, за оцінками іноземних фахівців, використовувався найменш ефек­тивний її механізм, який, з одного боку, не забезпечував належного захи­сту рядових інвесторів, з другого — не сприяв залученню ефективних влас­ників, тобто результати тіньової приватизації просто здебільшого проїдалися. У той же час у країнах з розвиненою економікою (наприклад, ФРН), але зі слабкою системою захисту прав акціонерів більше поклада­ються на концентрацію власності, ніж на створення системи корпоратив­ного управління відповідного рівня. Продаж акцій приватизованих підприємств у країнах, які віддають перевагу системі «концентрації влас­ності», здійснювалось великими пакетами, а в країнах, де існує ефектив­на система захисту прав акціонерів, — невеликими пакетами серед широ­ких кіл інвесторів. Так, приватизація у Великій Британії привела до роз­порошеного володіння акціями приватизованих компаній і виявилася цілком успішною з точки зору підвищення ефективності виробництва. Однак в деяких країнах, в тому числі в Україні, застосовується модель приватизації, при якій поєднані відсутність ефективних систем захисту прав акціонерів і розпорошене володіння акціями. Єдиним «раціональ­ним» результатом такої моделі приватизації залишається власне збага­чення за рахунок приватизованого підприємства шляхом вилучення при­бутків чи розпродажу активів. Наслідком цього є відсутність реструкту­ризації підприємств, пригнічення інвестиційних процесів та триваючий спад виробництва

.

За висновками А.С. Гальчинського, інвестиції в українській еко­номіці «в перманентний перерозподіл власності дають набагато більші

прибутки (доходи), ніж господарська діяльність. Джерелом зазначених доходів є, здебільшого, не розширення та вдосконалення основних фондів, а їх фактичне «проїдання». У процесі віртуального перерозподілу влас­ності відбувається звужене відтворення ресурсної бази, а значить і су­спільного багатства загалом. Приватизаційний доход, який є метою пер­манентного перерозподілу власності, формується саме на цій основі. Він утворюється за рахунок зазначеного ресурсу — фізичного зменшення ос­новних виробничих фондів. Цей доход використовується, з одного боку, на цілі приватного споживання, з другого, для нагромадження нового при­ватизаційного ресурсу. У цьому розподілі інвестиції в основний капітал, як правило, відсутні.»

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 135 136 137 138 139 140141 142 143 144 145  ... 350