По-друге, в червні цього ж року було прийнято нову редакцію Закону України “Про бюджетну систему України”, яким було визначено основні принципи бюджетного устрою та організацію бюджетного процесу в державі. Цим законом була визначена структура бюджетної системи України (Державний бюджет, республіканський бюджет АР Крим та місцеві бюджети; розкрито сутність зведеного бюджету як сукупності показників всіх бюджетів, що використовуються для аналізу і визначення засад державного регулювання соціально-економічного розвитку країни; регламентовано організацію бюджетного процесу, а також проведено розмежування доходів, видатків між ланками бюджетної системи, впроваджено порядок розроблення основних напрямків бюджетної політики на наступний рік, тобто бюджетної резолюції).
По-третє, 28 червня 1996 р. була прийнята Конституція України, якою було закріплено основні принципи побудови бюджетної системи - справедливий та неупереджений розподіл суспільного багатства між територіальними громадами та громадянами. Статтею 143 було встановлено право територіальних громад самостійно затверджувати бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць, контролювати їхнє виконання, встановлювати місцеві податки і збори. Ця ж сама стаття регламентує новий порядок складання обласних і районних бюджетів, які повинні сформуватися з коштів державного бюджету та коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів.
По-четверте, важливим для цього етапу було прийняття в липні 1996 р. Закону “Про Рахункову палату Верховної Ради України”, яким передбачені правові основи, статус, функції, повноваження постійно діючого вищого органу
78 державного фінансового контролю при ВРУ та Постанови ВРУ “Про структуру бюджетної класифікації України”, яка становила за мету створення єдиної системи державних доходів та видатків бюджетів всіх рівнів для забезпечення загальнодержавної і міжнародної співставності бюджетних показників.
У цей період здійснювалася політика поліпшення фінансового стану дохідної бази за рахунок розширення бази оподаткування та відміни податкових пільг й обмеження видатків, крім соціальних, питома вага яких у загальних бюджетних видатках збільшилася з 30,4 % до 40 %.
З 1999 р. поетапно почала впроваджуватися система Єдиного рахунку Державного казначейства, що дозволило значно скоротити термін проходження платежів до бюджету та фінансування бюджетних видатків. Посилилася соціальна спрямованість бюджету, яка виявилася не досить ефективною через інфляційні процеси.
Відповідно до реалізації державної політики поступового зменшення державного боргу бюджет 2000 р. було вперше сформовано без дефіциту, а потім виконано з профіцитом 0,4 % ВВП.
З 2001 р. починається третій етап розвитку бюджетної системи України. З цього року здійснюється облік зобов’язань розпорядників бюджетних коштів органами Державного казначейства, що сприяло забезпеченню контролю за відповідністю зобов’ язань бюджетним асигнуванням та, як наслідок - покращанню фінансової дисципліни в бюджетній сфері.
Найважливішою подією зазначеного етапу стало прийняття 21 червня 2001 р. Бюджетного кодексу України, що стало основою врегулювання організації та функціонування бюджетної системи та бюджетного процесу: визначено процедури розроблення, прийняття та виконання бюджету; взаємовідносини між різними ланками бюджетної системи; відповідальність всіх учасників бюджетного процесу за бюджетні правопорушення.
З 1 січня 2002 р. відбулося впровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами та трансфертування бюджетів усіх рівнів. У цей же час проводилася робота з удосконалення функціонування органів Державного казначейства шляхом введення Єдиного казначейського рахунку, входження до системи електронних платежів НБУ та організації внутрішньої платіжної системи казначейства.
» следующая страница »
1 ... 37 38 39 40 41 4243 44 45 46 47 ... 256