Великий спад виробництва, розбалансування державних фінансів, значний бюджетний дефіцит, інфляція, напружена ситуація на ринку кредитних ресурсів, недосконалість законодавства і відсутність дієвої системи державного контролю за діяльністю комерційних структур призвели до появи і активізації незаконних операцій у кредитно-банківській сфері. Під незаконною операцією слід розуміти комплекс цілеспрямованих та логічно взаємопов’язаних незаконних дій, метою яких є отримання надприбутку або досягнення економічного ефекту. Виходячи з наведеного визначення, незаконна операція за своїм змістом повинна включати такі характерні ознаки: цілеспрямованість, логічна взаємопов’язаність і незаконність дій. Важливе практичне значення має з’ясування структури незаконної операції та її складових. До необхідних складових незаконної операції відносяться: мета, дії, результат. Основні види незаконних операцій можна класифікувати так. За сферою виконання: незаконні операції в кредитно- банківській сфері; незаконні операції в інших сферах економічної діяльності. За метою: незаконні операції, направлені на отримання надприбутку; незаконні операції, направлені на досягнення економічного ефекту. За юридичним змістом: незаконні операції з кримінальним змістом; незаконні операції без кримінального змісту. За суб’єктним складом: незаконні операції з участю банків (міжбанківські); незаконні операції з участю банків та їх клієнтів.
Розгляд співвідношення «ознак злочину» та «складу злочину» з «незаконною операцією» з понятійної та змістовної точки зору дає можливість розмежувати ці юридичні категорії. Цьому сприяло використання чотирьохелементних конструкцій «ознак злочину» (суспільна небезпечність — протиправність — винність — карність діяння, яке визнається злочином) та «складу злочину» (об’єкт — суб’єкт — об’єктивна сторона — суб’єктивна сторона).
З цих питань ще й досі не створено належного законодавчого поля. Не відпрацьований механізм реалізації застави, банк не може оперативно вилучати свої кошти з рахунків клієнтів, які не сплатили кредит. Правове регулювання має забезпечити, щоб у період впорядкування економічного середовища, кожний суб’єкт економічної діяльності, а банк тут не виняток, отримував дивіденд, прибуток відповідно до того внеску, який він зробив у певну економічну структуру. Не повинно бути такого становища, як у недалекому минулому, коли підприємства працювали із великими збитками, а банки — з надприбутками. Згадані «прогалини» у законодавстві використовуються не в інтересах держави, а у приватних інтересах, а інколи і злочинних намірах окремих осіб.
Серед основних загроз економічній безпеці України в сьогоднішніх умовах залишається: невідповідність фінансово-банківської системи вимогам сьогодення; тотальна криза неплатежів; зростаючий до небезпечної межі рівень зовнішньої заборгованості та його вкрай небезпечна структура тощо. Різке загострення кримінальної обстановки у банківській системі України викликано дією багатьох обставин, які можна поділити на дві групи. Перша з них функціонує на загальносуспільному рівні і вбирає в себе недоліки, упущення та прорахунки у соціальній та економічній політиці, організації управління народним господарством, функціонуванні органів влади та управління нормотворчої та правозастосовної діяльності. Друга група обставин зумовлена специфічними особливостями діяльності банківської системи України і, передусім, негативними наслідками розпаду єдиної державної банківської системи, недосконалістю чинної нормативної бази з питань функціонування банківських структур у нових економічних умовах, відсутністю комплексної системи внутрішньобанківського документального контролю, контролю за діяльністю підприємницьких структур і комерційних банків. Таким чином, обставини, які сприяють вчиненню корисливих злочинів у сфері банківської діяльності, можна поділити на соціально-економічні, організаційно-управлінські та нормативно-правові.
» следующая страница »
1 ... 168 169 170 171 172 173174 175 176 177 178 ... 381